Малиновий колір
колір
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 16 березня 2022.
Малино́вий ко́лір — яскравий насичений відтінок червоного, змішаного з синім кольором; середній колір між червоним та рожевим.
| Малиновий колір | ||
|---|---|---|
| ||
| — Кольорові координати — | ||
| HEX | #E30B5C | |
| RGB¹ | (r, g, b) | (227, 11, 92) |
| CMYK² | (c, m, y, k) | (0, 95, 60, 11) |
| HSV | (h, s, v) | (337°, 95%, 89%) |
| ¹: Нормалізовано до [0–255] ²: Нормалізовано до [0–100] | ||
В українських народних піснях малиновий (червоний) колір згадується як колір козацьких прапорів, він став одним із символів козацтва.
«Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малино́вий стяг несе»[1]
Військова геральдика ред.
- Колір що зазвичай взивається «малиновим» багряного відтінку був широко поширений у прапорництві українського козацтва, насамперед запорозького[2].
- В Українській Галицькій армії (УГА) малиновий колір використовувався жандармерією. Особовий склад жандармерії використовував малинові петлиці-«зубчатки»[3][4].
- З 1919 року у РСЧА СРСР малиновий колір стає кольором піхоти. Цього кольору були петлиці, зірки на будьонівках, околі капелюхів. Після введення погонів у 1943 році піхотинці та стрільці отримали малинові погони з чорними кантами[5][6].
Цікаві факти ред.
- У художньому фільмі Анатолія Граника «Максим Перепелиця» (1955 рік) можна побачити якраз однострої СРСР зразку 1943 року, але які використовувалися у післявоєнний час. Герой Леоніда Бикова, як молодший сержант, використовує повсякденний кітель з малиновими петлицями, з поздовжньою стрічкою.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Пісня «Гей, там на горі Січ іде». Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Однороженко, Олег (2009). Козацька територіальна геральдика кінця XVI—XVIII ст. — Харків, 2009. — 415 с. — (Monumenta rutheniae heraldica; vol. 3). — ISBN 966-7409-20-1.
- ↑ Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532—535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- ↑ Гнатевич Б. П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
- ↑ Військовий енциклопедичний словник / Гол. гол. ред. Ком. С. Ф. Ахромєєв. — М.: Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, 1986. — С. 551—863 с. (з 30 іл.)
- ↑ Ганічев П. П. Військові звання — М.: ДТСААФ, 1989. — С. 44—164 с.