Малий Салгир

Малий Салгир — річка в Криму, притока річки Салгир. Бере початок із джерел на висоті 700 м, біля південного схилу гори Коль-Баїр, що входить у систему північно-західних відрогів Головної гряди Кримських гір, протікає територією Сімферополя й у межах міста впадає в Салгир у парку імені першого космонавта Юрія Гагаріна. Довжина річки 22 км. Басейн річки площею 96,1 км² витягнутий уздовж Салгира й охоплює нижню частину північних схилів Головної гряди. Середньорічні витрати води 0,27 м³/с, максимальні витрати можуть досягати 70 м³/с.

Малий Салгир
Малий Салгир у Сімферополі
44°54′00″ пн. ш. 34°17′50″ сх. д.
Витік	Коль-Баїр
• координати	44°54′00″ пн. ш. 34°17′50″ сх. д.
• висота, м	700 м
Гирло	Салгир
• координати	44°57′47″ пн. ш. 34°05′30″ сх. д.
Країни:	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Довжина	22 км
Площа басейну:	96,1 км²
Середньорічний стік	0,27 м³/с
Притоки:	Абдалка
Медіафайли у Вікісховищі

У межах міста Сімферополя в Малий Салгир упадає його маловодна права притока — річка Абдальська, довжиною 9 км. Більше рання назва цієї річки — «Боурчи» (Край Землі). Річка бере початок на північно-західній окраїні дачного масиву «Кам'янка» у глибокій балці з джерела. У верхньому плині на лівому березі розташований район Богурча (Кам'янка), а на правому березі — район Хошкельди (Ласкаво просимо). Нижче перетинання річки Феодосійським шосе на лівому березі розташовані райони Яни Абдал (Біле) і Воля, ще нижче на правом березі — Ескі Абдал (Загороднє), а на правому — Сергіївка. Цікаво відзначити, що до входження у склад міста це були села, що входили в Бахчи-Елінську сільраду (баштани-елі — край садів) і сама назва Боурча, можливо пішла від російськомовної вимови слова «багча», що означає «сад». Природно, що край садів був тут завдяки водам річки. Зараз же ставки у верхів'ї порожні. Течія річки з'являється тільки після джерела Білий Ключ, що виходить з-під землі в Яни Абдалі (Біле). По території міста Сімферополя небагатоводна річка протікає в основному в каналізованому руслі .

Палеографія

Наприкінці XIX століття на берегах Малого Салгира з'явилося селище Чокурча. Саме так називалася в той час і сама річка. Слово «чокур-ча» значить «бурхлива». Дивлячись на сучасне русло річки, така назва викликає здивування, але палеолітичний опис Є. В. Львової розвіює всілякі сумніви: «Набагато повноводнішим був… Малий Салгир, хоча й тоді він уступав своєму старшому братові в розмірах. І весь масив із гротом Чокурча виглядав майже островом, захищеним від небезпечних звірів водою й скелями». Природна водна перешкода послужила тому, що в гроті на лівому схилі долини влаштувалася первісна людина. Стоянка була виявлена в 1927 році краєзнавцем Сергієм Івановичем Забніним. Дослідження, проведені роком пізніше археологом Миколою Львовичем Ернстом, дозволили встановити, що людина тут жила 50 тис. років тому, в епоху середнього палеоліту.

Література

• Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с. (рос.)
• Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 347
• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 131. — (№ 2257).

Посилання

• Салгир і його притоки. (рос.)
• Річки Криму. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Словник топонімів Криму. (рос.)
• Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя) [Архівовано 19 квітня 2013 у Archive.is] (рос.)