Маленков Георгій Максиміліанович
Гео́ргій Максиміліа́нович Маленко́в (8 січня 1902, Оренбург, Російська імперія — 14 січня 1988, Москва, Російська РФСР) — радянський державний і партійний діяч, соратник Йосипа Сталіна, голова Ради Міністрів СРСР (1953—1955). Член ЦК КПРС (1939–1957), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (1941—1946), член Політбюро ЦК КПРС (1946—1957), член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1939—1952), секретар ЦК КПРС (1939—1946, 1948—1953). Депутат Верховної Ради СРСР 1–4-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.
| Маленков Георгій Максиміліанович | |
|---|---|
| рос. Георгий Максимилианович Маленков | |
 | |
| Народився |
8 січня 1902[4][3][…] Оренбург, Оренбурзька губернія, Російська імперія |
| Помер |
14 січня 1988[1][2][…] (86 років) Москва, СРСР[5] |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
| Знання мов | російська[6][7] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | Політичне бюро ЦК КПРС |
| Посада | голова Ради міністрів СРСРd, член Президії Верховної Ради СРСРd, депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Партія | РКП(б) |
| Конфесія | атеїзм |
| У шлюбі з | Valeriya Alekseyevna Golubtsovad |
| Нагороди |
   |
| |
Біографія ред.
Народився у родині колезького реєстратора на залізниці[8] нащадок македонського шляхтича Максиміліана Федоровича Маленкова (з роду охридських священиків Мале́нкових)[9][10]. По батьку дід був полковником, а брат діда — контр-адміралом. У 1919 році закінчив класичну гімназію.
У 1919—1921 роках — у Червоній армії, служив політпрацівником ескадрону, полку, бригади, Східного й Туркестанського фронтів.
Член РКП(б) з квітня 1920 року.
У 1921—1925 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана (закінчив 2 курси).
У 1925—1927 роках — технічний секретар Організаційного бюро ЦК РКП(б). У 1927—1930 роках — технічний секретар Політичного бюро ЦК ВКП(б).
У 1930—1934 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Московського обласного комітету ВКП(б).
У 1934—1936 роках — заступник завідувача, 4 лютого 1936 — березень 1939 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).
22 березня 1939 — 4 травня 1946 року — секретар ЦК ВКП(б).
31 березня 1939 — 13 квітня 1946 року — начальник Управління кадрів ЦК ВКП(б).
30 червня 1941 — 4 вересня 1945 року — член Державного Комітету Оборони СРСР, уповноважений з авіаційної промисловості.
21 серпня 1943 — 1945 року — голова Комітету при РНК СРСР по відновленню народного господарства в районах, звільнених від фашистської окупації.
15 травня 1944 — 15 березня 1946 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР.
20 серпня 1945 — 26 червня 1953 року — член Спеціального комітету № 1 при РМ СРСР. Приділяв увагу низці найважливіших галузей оборонної промисловості, зокрема створенням ядерної і водневої бомби.
2 серпня 1946 — 5 березня 1953 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. З 1947 року — голова Бюро РМ СРСР по сільському господарству і заготівлях.
1 липня 1948 — 14 березня 1953 року — секретар ЦК ВКП(б) (КПРС).
5 березня 1953 — 8 лютого 1955 року — голова Ради міністрів СРСР.
8 лютого 1955 — 29 червня 1957 року — заступник голови Ради міністрів СРСР та міністр електростанцій СРСР. На посаді міністра електростанцій змінив Олексія Павленка, який став його першим заступником.
У 1957—1958 роках — директор Усть-Каменогорської гідроелектростанції Казахської РСР.
У 1958—1961 роках — директор Екібастузької теплоелектроцентралі Павлодарської області Казахської РСР.
У листопаді 1961 року виключений з КПРС.
У 1961—1968 роках — на засланні в Екібастузі Павлодарської області Казахської РСР.
З 1968 року — на пенсії.
Цікаві факти ред.
Нагороди ред.
- Герой Соціалістичної Праці (30.09.1943) — «за особливі заслуги в області посилення виробництва літаків і моторів у важких умовах воєнного часу»
- три ордени Леніна (30.09.1943, 6.11.1945, 7.01.1952)
- медалі
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://aleph.nkp.cz/F/?func=find-c&local_base=aut&ccl_term=ica=jx20040723002&CON_LNG=ENG
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/242496867
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Исследователи уточнили возраст соратника Сталина Георгия Маленкова. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
- ↑ Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] — М.: ОЛМА-ПРЕСС; Звёздный мир, 2005. — C. 248—249. — ISBN 5-94850-408-5
- ↑ Интервью сына Г. М. Маленкова — А. Г. Маленкова[недоступне посилання] [недоступне посилання]
- ↑ Ryser (1953). Malenkov considered top choice to succeed Stalin. United Press International.
- ↑ Seton-Watson, Hugh (1953). From Lenin to Malenkov: the History of World Communism. New York: Praeger.
Джерела та література ред.
- Ю. І. Шаповал. Маленков Георгій Максиміліанович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 470. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання ред.
- Маленков [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.