Мала Павлівка

село в Сумській області, Україна

Мала́ Павлі́вка — село в Україні, в Охтирському районі Сумської області. Населення становить 1732 осіб. Входить до складу Комишанської сільської громади.

село Мала Павлівка
Сільський краєвид (1912 рік)
Сільський краєвид (1912 рік)
Сільський краєвид (1912 рік)
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Охтирський район
Громада Комишанська сільська громада
Облікова картка Мала Павлівка 
Основні дані
Населення 1732
Поштовий індекс 42730
Телефонний код +380 5446
Географічні дані
Географічні координати 50°16′51″ пн. ш. 34°33′15″ сх. д. / 50.28083° пн. ш. 34.55417° сх. д. / 50.28083; 34.55417Координати: 50°16′51″ пн. ш. 34°33′15″ сх. д. / 50.28083° пн. ш. 34.55417° сх. д. / 50.28083; 34.55417
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 42730, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Мала Павлівка
Карта
Мала Павлівка. Карта розташування: Україна
Мала Павлівка
Мала Павлівка
Мала Павлівка. Карта розташування: Сумська область
Мала Павлівка
Мала Павлівка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село Мала Павлівка знаходиться між річками Ташань і Грунь. На відстані до 1,5 км розташовані села Кударі, Закаблуки, Бурячиха і Обертень (зняте з обліку в 1988 році). Поруч проходить автомобільна дорога Т 1705. До районного центру — 35 км.

Історія ред.

Село відоме з другої половини XVII століття.

Ознаки життя людей до нашої ери та в середні віки — численні кургани-поховання навкруг села. Поселення на місці сучасної Малої Павлівки виникло в середині 17 сторіччя. Заселяли його козаки та селяни-переселенці з правобережжя Дніпра. Це поселення віносилося до Грунських хуторів. На початку 40-х років 17 сторіччя ці землі пожалувані ротмістрові литовської сторожової охорони в Зінькові Григорію Павловичу, котрий збудував тут першу церкву Петра і Павла та дав назву цьому поселенню Павловочка, як воно й називалося до середини 19 сторіччя. Пізніше Павлович або його нащадки жалують село зновствореному чоловічому монастиреві в селі Скелька: відтоді це монастирське село. Перший спомин про нього ми знаходимо в документі гетьмана Розумовського, де вказується, що «сельцо Павловочка» надано Скельському монастирю в 1681 році. У селі проживало козаче та селянське населення. Посполиті (селяни) були власністю Скельського монастиря, козаки відбували службу в складі Грунської сотні.

На початок 17 сторіччя тут проживало 1056 осіб. Малася церква Петра і Павла. З 1810 року селом володіє один з нащадків Грунського сотника Василя Бразоля — Євген Бразоль, що будує тут родовий маєток і дає початок відомому на Полтавщині поміщицькому роду. Тут видобувають селітру, випалюють цеглу. За селом — багато вітряних млинів. Люди займаються вирощуванням сільськогосподарських культур, розводять худобу.

У 1902 році збудована кам'яна церква Петра і Павла — окраса всього краю. До революції це було невелике, але доволі заможне село. Малася трикласна школа, лікарня для сифілітичних хворих, народна сходня. Навкруги села розкинулися такі хутори: Солов'ї, Куликівщина, Бесарабів хутір, Качанів хутір, Щомин хутір, Вакуловщина, Закаблуків хутір, Бурячиха, Обертень, Євгенталь, Шевченки, Неплатино. В основному землі навкруг села належали поміщикам Бразолям.

Радянська влада ред.

1961 року почалася експлуатація Качанівського нафтового родовища. 1978 року  запущений Качанівський газопереробний завод.

Культура ред.

Традиція приготування сушки із фруктів у селах Охтирщини є об'єктом нематеріальної культурної спадщини України.[1][2]

Відомі люди ред.

Народились ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.