Макс Шур
Макс Шур (нім. Max Schur; нар. 26 вересня 1897, Станиславів, Австро-Угорщина — 12 жовтня 1969, Нью-Йорк, США) — відомий німецький психолог та близький друг Зиґмунда Фройда. За проханням хворого Фройда, здійснив йому ін'єкцію смертельної дози морфіну.[2]
| Макс Шур | |
|---|---|
| Max Schur | |
| Народився |
26 вересня 1897 Станиславів, Австро-Угорщина |
| Помер |
12 жовтня 1969 (72 роки) Нью-Йорк, США |
| Країна |
 Австрія Австро-Угорщина |
| Діяльність | психолог |
| Alma mater | Віденський університет |
| Знання мов | англійська[1] |
Життєпис ред.
Шур народився в Станиславові, Австро-Угорській імперії (тепер Івано-Франківськ). Закінчив вищу школу вже у Відні, після того як його сім'я втекла з захопленого російськими військами Станиславова у 1914 році. Поступив у медичну школу при Віденському університеті в 1915 році. Більшу частину післядипломної підготовки провів у Віденській поліклініці. Залишився там працювати, допоки не покинув Відень у 1938 році.[3]
Після відвідування «Вступних Лекцій» Зигмунда Фройда, Шур зацікавився психоаналізом. Мав особисті сеанси з Рутом Маком Брансвіком з 1924 по 1932 роки. У 1932 році був прийнятий до «Віденського Психоаналітичного Об'єднання». Саме поєднання психоаналітичних знань та досвіду в терапії сприяло тому, що в 1929 році він став особистим лікарем Фройда."[3]
Шур вніс нові знання в дві галузі ― медицину і психоаналіз ― заснувавши дві психосоматичні клініки і вивчивши зв'язок між психікою і сомою (тілом) у багатьох з 37 своїх праць, а також у своїй книзі «Фройд: Життя і смерть» (анг. Freud Living and Dying). Пітер Гей вважав, що остання робота є «безцінною через особисті одкровення та розсудливі і обґрунтовані судження».[4]
Фройд ред.
Протягом останнього десятиліття життя Фройда, «Макс Шур став майже найважливішою людиною для Фройда та його доньки Анни».[5] Макс Шур приєднався до Фройда під час втечі від німецького аншлюзу.
В перші роки дружби Фройд попросив Шура: «Обіцяйте мені також: коли прийде час, ви не дозволити мучити їм мене без потреби».[6] Десять років згодом, у 1939, Зигмунд Фройд помираючи від раку, нагадав про своє прохання, і Шур потиснувши йому руку, пообіцяв, що надасть йому адекватну седативну допомогу.[7]
У період, коли патерналізм був поширеним, Шур завдяки своєму лікуванню Фройда, змоделював сучасні «відносини лікара-пацієнта», заснованих на довірі та повазі до особистої автономії.[8]
Вплив ред.
Шур доклав значних зусиль, щоб зв'язати соматичні та психологічні аспекти афектів, розробивши психосоматичний компромісний погляд на афекти, у відповідності до тенденцій его-психології".[9]
Примітки ред.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Jones, Ernest. The Life and Work of Sigmund Freud (1964) p. 592(англ.)
- ↑ а б Roy K. Lilleskov, "Schur, Max"[недоступне посилання]; accessed 27 November 2014.(англ.)
- ↑ Gay, Peter. Freud: A Life for our Time (London 1989) p. 744[ISBN відсутній](англ.)
- ↑ Gay, p. 642(англ.)
- ↑ Gay, pp. 642-43(англ.)
- ↑ Jones, p. 657(англ.)
- ↑ Wittenberg/Cohen, Max Schur profile, ajp.psychiatryonline.org; accessed 27 November 2014.(англ.)
- ↑ Stein, Ruth. Psychoanalytic Theories of Affect (1999), p. 61.(англ.)