Маклюра оранжева
| Маклюра оранжева | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Maclura pomifera (Raf.) Schneid., 1906 | ||||||||||||||||||||||
 Природний ареал | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми[1][2] | ||||||||||||||||||||||
*Ioxylon pomiferum Raf.
| ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Маклюра оранжева (Maclura pomifera, синонім — М. aurantiaca) — дводомне дерево родини шовковицевих.
Опис ред.
Гілки — з тонкими гострими колючками в листкових пазухах. Листки чергові, прості, цілокраї, яйцеподібні, до 15 см завдовжки. Квітки дрібні, зелені: тичинкові — в жовтуватих сережках, маточкові — кулясті. Плоди дрібні, ясно-бурі занурені в м'якуш великого м'ясистого кулястого (схожого на апельсин) зморшкуватого жовто-зеленого супліддя. Цвіте у червні.
Поширення та культивація ред.
Походить з Північної Америки. Віддає перевагу глибокому і родючому ґрунту, але витривала на більшій частині Сполучених Штатів, де її використовують як живопліт. Потребує регулярного обрізання, щоб триматися в межах, адже пагони за один рік виростають на один-два метри у довжину.[3][4] Занедбана огорожа стає плодоносною. Надзвичайно витривала проти комах та грибкових захворювань.[3] Чоловічий сорт цього виду без шипів розмножують вегетативно для декоративних цілей[5]. М. pomifera культивується в Італії, колишній Югославії, Румунії, колишньому СРСР та Індії.[6] На території України вирощують на півдні країни.
Хімічний склад ред.
Осаджин та поміферин — ізофлавони, присутні у деревині та плодах у співвідношенні приблизно 1: 2 за вагою, і, у свою чергу, складають 4-6 % ваги сухих фруктів та зразків деревини.[7] Основні компоненти свіжих фруктів включають пектин (46 %), смолу (17 %), жир (5 %) і цукор (до гідролізу 5 %).[8] Вміст вологи у свіжих фруктах становить близько 80 %.[8]
Використання ред.
В народній медицині використовують як засіб, що прискорює загоювання ран. Плоди хоч і не отруйні, але не їстівні, бо мають сухий гіркуватий м'якуш. Їстівними ж є насіння плодів, якщо їх підсмажити, то трохи нагадують смаком насіння соняхів. Охоче поїдають насіння білочки, повністю ігноруючи м'якуш. Інформація про отруйність, що поширилась ще за радянських часів є помилковою, можливо через неправильний переклад. Має чудову міцну деревину, що погано піддається гниттю, слугує сировиною для виготовлення луків. Також, рослину використовують як підщепи для її найближчої родички — кудранії («полуничне дерево»), плоди якої дуже смачні та доволі поширені на батьківщині.
Примітки ред.
- ↑ Tropicos. Tropicos. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014.
- ↑ The Plant List. The Plant List. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 24 лютого 2014.
- ↑ а б University of Michigan, Harriet L. (Harriet Louise) (1900). Our native trees and how to identify them; a popular study of their habits and their peculiarities. New York, C. Scribner's Sons.
- ↑ Herren, Hans Rudolf (2016). The carbon farming solution : a global toolkit of perennial crops and regenerative agriculture practices for climate change mitigation and food security. White River Junction, Vermont. ISBN 978-1-60358-571-2. OCLC 920450914.
- ↑ Maclura pomifera (Raf. srs.fs.usda.gov. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ Grandtner, Miroslav M. (2005). Elsevier's dictionary of trees. Volume 1, North America : with names in Latin, English, French, Spanish and other languages (вид. 1st ed). Amsterdam, the Netherlands: Elsevier. ISBN 0-08-046018-6. OCLC 76176745.
- ↑ Darji, Ketur; Miglis, Cristina; Wardlow, Ashley; Abourashed, Ehab A. (17 липня 2013). HPLC Determination of Isoflavone Levels in Osage Orange from the United States Midwest and South. Journal of agricultural and food chemistry. Т. 61, № 28. с. 6806—6811. doi:10.1021/jf400954m. ISSN 0021-8561. PMC 3774050. PMID 23772950. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ а б Smith, Jeffrey L.; Perino, Janice V. (1 січня 1981). Osage orange (Maclura pomifera): History and economic uses. Economic Botany (англ.). Т. 35, № 1. с. 24—41. doi:10.1007/BF02859211. ISSN 1874-9364. Процитовано 10 жовтня 2021.
Посилання ред.
- Маклюра оранжева // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 262. — ISBN 5-88500-055-7.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |