Макаров Микола Якович
Микола Якович Макаров (* 18 квітня 1828, Чернігівщина[1] — † 25 січня 1892, Санкт-Петербург) — чиновник, журналіст, культурно-просвітній діяч, знайомий Тараса Шевченка
| Макаров Микола Якович | |
|---|---|
| Народився | 18 квітня 1828 |
| Помер | 1892 |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | журналіст |
Біографія ред.
Народився на Чернігівщині в поміщицькій сім'ї, навчався в Ніжинському ліцеї.
Служив у різних відомствах і в кінці життя був членом ради міністра фінансів.
Перебуваючи на службі в Петрозаводську[2], наприкінці 40-х років XIX ст. зблизився із засланими туди кирило-мефодіївцями та петрашевцями ( Білозерським В. М., Баласогло О. П.).
Згодом був близький до української громади в Петербурзі, підтримував дружні взаємини з Марком Вовчком, Тарасом Шевченком.
Співробітничав у журналах «Современник», «Основа»[3], «Іноземний огляд», компілював і перекладав статті для журналу «Вісник Російського географічного товариства».
Помер Макаров М. Я. 25 січня (по новому стилю) 1892 року, похований на Новодівичому цвинтарі Санкт-Петербурга.
Взаємини з Тарасом Шевченком ред.
Шевченко познайомився з Миколою Макаровим після повернення з заслання весною 1858 року в Петербурзі.
В той час М. Макаров відпустив на волю колишню свою кріпачку Лікерию Іванівну Полусмакову, з якою хотів одружитися Т. Шевченко[4].
Про М. Макарова Шевченко згадує 12 травня 1858 року в своєму «Щоденнику», а в 1860 році присвятив йому вірша «Барвінок цвів і зеленів» — «Н. Я. Макарову». На пам'ять 14 сентября", а також подарував автопортрет з написом: «Н. Я. Макарову на пам'ять Т. Шевченко 1860 квітня 12».
У Макарова був також пробний відбиток офорта «Свята родина».
У квітні 1860, коли М. Макаров їхав за кордон, Шевченко передав через нього «Кобзар» О. Герценові.
Збереглось вісім листів Шевченка до М. Макарова та три листи Макарова до Шевченка.
Вірш, який Тарас Шевченко присвятив М. Я. Макарову ред.
Н. Я. Макарову
на пам'ять 14 сентября
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався;
Та недосвіт передсвітом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив… Поморозив…
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода!
Примітки ред.
- ↑ За деякими джерелами — Полтавщина.
- ↑ На той час Олонецьке намісництво.
- ↑ В «Основі» (1856, № 5) Макаров вмістив статтю про М. А. Маркевича («Кілька слів про Нік. Андр. Марковича».
- ↑ Л. І. Полусмакова служила наймичкою у сестри Макарова В. Я. Карташевської.
Джерела ред.
- Микола Якович Макаров: біографія [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Из дневника Т. Г. Шевченко
- Марія [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Українці в світі [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Із листа М. Макарова до Марко Вовчок. 3 листопада 1859 року
- Листи Тараса Шевченка 1859 р. [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Макаров Микола Якович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 26.