Макаренко Сергій Миколайович (художник)

український художник

Сергі́й Микола́́йович Мака́ренко (1904—1979) — український живописець та графік.

Макаренко Сергій Миколайович
Народження 10 січня 1904(1904-01-10)
Красний Колядин
Смерть 7 травня 1979(1979-05-07) (75 років)
  Лос-Анджелес
Країна  Українська РСР
 США
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1930)
Діяльність художник, скульптор
Працівник Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Член Об'єднання сучасних митців України
У шлюбі з Сомко Надія Дмитрівна

Життєпис ред.

Закінчив міську чоловічу гімназію, відвідував курси Олександра Гофмана при Комерційному училищі. Член Об'єднання сучасних митців України — від 1928 року. 1930 року закінчив Київський художній інститут, викладачі — Лев Крамаренко, Федір Кричевський, Андрій Таран.

Протягом 1930-х років працював у Харкові — керівник художньої майстерні, завідувач кафедри мистецтвознавства педагогічного інституту.

1943 року з дружиною виїхали за кордон. Від 1944 року — в Італії, з 1949—го — в Арґентині. 1960 року переїхав у США. Учасник мистецьких виставок у США від 1960 року.

Автор іконостасів для Троїцької церкви в Нью-Йорку, храмів у Бостоні, Пармі, Трентоні, Клівленді, книжкових ілюстрацій, портретів, полотен у реалістичному стилі на українську історичну тематику.

Для творчості Сергія Макаренка є характерними досконала композиція, спокійний колорит.

Чоловік Надії Сомко.

Серед творів ред.

  • живопис
    • «Чорногорський король Микола» (1946),
    • «Голгофа» (1949),
    • «Після балу» (1958),
    • «Т. Шевченко» (1961, 1964),
    • «Дж. Кеннеді» (1962),
    • «А. Лотоцький» (1962),
    • «О. Архимович» (1965),
    • «І. Мазепа» (1966),
    • «Р. Смаль-Стоцький» (1967),
    • «В. Липинський» (1967),
    • «М. Шашкевич»,
    • «Д. Горняткевич»,
    • «Є. Зиблікевич» (усі — 1970-ті)
  • ікони
    • «Спаситель»,
    • «Св. княгиня Ольга»,
    • «Св. князь Володимир»,
    • «Таємна вечеря»,
    • «Різдво Пресвятої Богородиці»,
    • «Благовіщення»,
    • «Успіння Богородиці»,
    • «Чотири євангелісти» (усі — 1970-ті).

Джерела ред.