Вікіпедія

Майя Лідія Коссаковська

польська письменниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коссаковський.

Мая Лідія Коссаковська (пол. Maja Lidia Kossakowska), повне ім'я та прізвище Мая Лідія Коссаковська-Ґжендович (пол. Maja Lidia Kossakowska-Grzędowicz[4], 27 лютого 1972(19720227), Варшава — 23 травня 2022) — польська письменниця-фантастка та журналістка, яка за освітою є археологом. Чоловіком письменниці є польський письменник-фантаст Ярослав Ґжендович. Її називають першою дамою польської фантастики[5].

Мая Лідія Коссаковська
пол. Maja Lidia Kossakowska
Мая Лідія Коссаковська разом із чоловіком Ярославом Ґжендовичем на Польконі 2007 року
Ім'я при народженні Maja Lidia Kossakowska
Народилася 27 лютого 1972(1972-02-27)
Варшава
Померла 23 травня 2022(2022-05-23) (50 років)
Старе Залубіце, Ґміна Радзимін, Воломінський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща[1]
·пожежа[2]
Громадянство Польща Польща
Діяльність прозаїк
Сфера роботи література, літературний твір у жанрі фентезі[3] і журналістика[3]
Alma mater Варшавський університет
Мова творів польська
Роки активності 1997–
Напрямок проза
Жанр фантастичний роман, повість, оповідання
Magnum opus «Збирач бур»
Рід Q63531269?
У шлюбі з Ярослав Гжендович
Премії «Срібний глобус» (2001), Шльонкфа (2007), Меморіальна премія імені Януша Зайделя (2007, 2012)
Сайт: kossakowska.efantastyka.pl
CMNS: Майя Лідія Коссаковська у Вікісховищі

Письменниця користується виключно дівочим прізвищем, щоб, як вона сама висловилась, «не змішувати і комбінувати». Вона розпочала літературну діяльність ще до шлюбу, а її чоловік є також діючим письменником, який пише фантастичні твори.[6]

Біографія ред.

Мая Лідія Коссаковська народилась у Варшаві. Вона є випускницею Варшавського університету та Ліцею пластичного мистецтва (за спеціальністю пластик—спеціаліст із виставкового мистецтва), вивчала середземноморську археологію. Ще вибираючи спеціальність, вона мріяла стати письменницею, тому вибрала таку спеціальність, що на її думку могла допомогти в написанні фантастичних творів[7]. Також вона працює журналісткою, є автором кількох телепередач[6], та малює картини. Її вірші, поряд із творами Твардовського, Тувіма і Шимборської, стали частиною поетичного коментаря до виставки польських митців-пластиків «Ангели» (пол. Anioły) в Копенгагені в 2006 році. Також вірші письменниці увійшли до складу кількатомного роману її чоловіка, Ярослава Ґжендовича, «Господар льодового саду»[8].

Мая Лідія Коссаковська є однією із титулярних власників Палацу Коссаковських у Варшаві.[комент. 1] Вона є дружиною письменника-фантаста Ярослава Ґжендовича[9], проте не пише разом із ним, хоча за її словами, чоловік є першим читачем її творів[7].

Загинула при пожежі у своєму домі в ніч з 22 на 23 травня 2022 року[10].

Літературна творчість ред.

Мая Лідія Коссаковська розпочала свою літературну діяльність у 1997 році, коли в журналі «Fenix» було опубліковано її перше оповідання «Муха». Пізніше на основі оповідання створена одноактна п'єса[11]. У 2001 році письменниця отримала премію «Срібний глобус» у категорії «Оповідання року» за оповідання «Безногий танцівник» (пол. Beznogi tancerz)[12]. Протягом наступних двох років письменниця чотири рази номінувалась на премію імені Януша Зайделя за свої оповідання, а повість «Дзеркало» (пол. Zwierciadło) зайняла третє місце в рейтингу премії «Сфінкс». У своїй творчості письменниця часто переосмислює релігійні мотиви з позицій соціальної фантастики[13]. Зокрема, центральне місце у творчості Коссаковської займає цикл книг, де головними героями виступають ангели: «Оборонці Королівства» (пол. Obrońcy Królestwa, збірка оповідань, пов'язана сюжетно з «Сівачем вітру», дія відбувається безпосередньо перед подіями цього роману, вийшла друком у 2003 році), «Сівач вітру» (пол. Siewca Wiatru, роман виданий у 2004 році, до нього авторка додала великий тлумачний словник понять, назв, військових формувань та імен, створений спеціально для творів, пов'язаних із описом ангелів), та «Небесні жорна» (пол. Żarna niebios, збірка оповідань, яка є перевиданням «Оборонців Королівства», до якої включені два нових оповідання — «Ґрінґо» та «Небесні жорна», вийшла друком у 2008 році). Пізніше письменниця продовжила своє захоплення міфологією написанням твору на основі міфології якутів «Руда зграя» (пол. Ruda sfora). Пізніше продовженням ангельського циклу в творчості письменниці став двотомний роман «Збирач бур» (пол. Zbieracz Burz), опублікований у 2010—2011 роках. Останнім написаним твором із цього циклу є роман «Брами Світлості» (пол. Bramy Światłości), два томи якого вийшли друком у 2017—2018 роках.

У 2009 році письменниця опублікувала цикл повістей «Південний вампір» (пол. Upiór Południa), який вона назвала найважливішими та найповнішими своїми творами зі всіх написаних[14].

У 2006 році Мая Лідія Коссаковська отримала премію «Золотий Кіт» за цикл творів про ангелів. У 2007 році вона отримала премію «Шльонкфа» як Творець Року. Вісім разів письменниця номінувалась на премію імені Януша Зайделя, проте отримала її лише двічі: у 2007 році за оповідання «Дракон танцює для Чунґ Фонґа» (пол. Smok tańczy dla Chung Fonga), причому в цьому ж році премію Зайделя за роман отримав її чоловік Ярослав Ґжендович[15], а в 2012 році вона отримала премію Зайделя за гумористичний роман "Ґрильбар «Галактика» (пол. Grillbar Galaktyka).

Бібліографія ред.

Книги ред.

  • Оборонці Королівства (пол. Obrońcy Królestwa, збірка оповідань, 2003)
  • Сівач вітру (пол. Siewca Wiatru, 2004)
  • Закон Краю Світу (пол. Zakon Krańca Świata, 2005—2006)
  • Вежі крові (пол. Więzy krwi, збірка оповідань, 2007)
  • Руда зграя (пол. Ruda sfora, 2007)
  • Небесні жорна (пол. Żarna niebios, збірка оповідань, 2008)
  • Південний вампір (пол. Upiór Południa, збірка повістей, 2009)
  • Збирач бур (пол. Zbieracz Burz, 2009—2010)
  • Ґрильбар «Галактика» (пол. Grillbar Galaktyka, 2011)
  • Такесі. Тінь смерті (пол. Takeshi Cień Śmierci, 2014—2015)
  • Брами Світлості (пол. Bramy Światłości, 2017—2018)

Оповідання ред.

  • Муха (пол. Mucha, 1997)
  • Сіль на небесних пасовищах (пол. Sól na pastwiskach niebieskich, 1999)
  • Схизма (пол. Schizma, 1999)
  • Гекатомба (пол. Hekatomba, 2000)
  • Вежа з сірників (пол. Wieża zapałek, 2000)
  • Кошик на смерть (пол. Kosz na śmierci, 2000)
  • Безногий танцівник (пол. Beznogi tancerz, 2000)
  • Діорама (пол. Diorama, 2001)
  • Дзеркало (пол. Zwierciadło, 2002)
  • Небесні жорна (пол. Żarna niebios, 2001)
  • Світло в тунелі (пол. Światło w tunelu, 2003)
  • Побачити червень (пол. Zobaczyć czerwień, 2003)
  • Припустимі втрати (пол. Dopuszczalne straty, 2003)
  • Смуга крові (пол. Smuga krwi, 2003)
  • Волове серце (пол. Serce wołu, 2004)
  • Вежі крові (пол. Więzy krwi, 2004)
  • Спокій Сірої Води (пол. Spokój Szarej Wody, 2004)
  • Смуток (пол. Smutek, 2004)
  • Пурпурова хвиля (пол. Szkarłatna Fala, 2005)
  • Дракон танцює для Чунґ Фонґа (пол. Smok tańczy dla Chung Fonga, 2006)
  • Ґрінґо (пол. Gringo, 2008)
  • Чернь (пол. Czerń, 2009)
  • Смак куряви (пол. Smak kurzu, 2018)
  • Шеф, маємо проблеми (пол. Szefie, mamy problem, 2011)

Примітки та коментарі ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Таку інформацію письменниця подає на обкладинці своєї книжки. Права власності на цей палац можуть бути досить сумнівними, оскільки в 1930 році спадкоємці Станіслава Казимира Коссаковського продали палац Варшавському страховому товариству.

Примітки ред.

  1. ↑ https://booklips.pl/newsy/maja-lidia-kossakowska-nie-zyje-popularna-pisarka-zginela-w-pozarze-swojego-domku-letniskowego/
  2. ↑ https://ksiazki.wp.pl/maja-lidia-kossakowska-nie-zyje-tragiczna-smierc-pisarki-6772019363895808a
  3. ↑ а б Czech National Authority Database
  4. ↑ Maja Lidia Kossakowska - Fabryka Słów (пол.). Процитовано 6 травня 2018.
  5. ↑ Pierwsza dama polskiej fantastyki. www.magiel.waw.pl. Процитовано 7 травня 2018. (пол.)
  6. ↑ а б Wywiad z Mają Lidią Kossakowską (пол.). horror.com.pl. Процитовано 6 травня 2018.
  7. ↑ а б Pyrkon mówi: wywiad z Mają Lidią Kossakowską - Kontra - Niezależne Media Studentów UAM (пол.). 26 квітня 2015. Процитовано 7 травня 2018.
  8. ↑ Maja Lidia Kossakowska i jej cyrk [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. ↑ Jarosław Grzędowicz. Fabryka Słów. Процитовано 11 вересня 2015. (пол.)
  10. ↑ https://booklips.pl/newsy/maja-lidia-kossakowska-nie-zyje-popularna-pisarka-zginela-w-pozarze-swojego-domku-letniskowego/
  11. ↑ Wywiad z Mają Lidią Kossakowską. Część I - Książki - POLTERGEIST (пол.). polter.pl. Процитовано 7 травня 2018.
  12. ↑ Ashka (pseud.). Zapiski z turnusu resocjalizacyjnego w Zakładzie Karnym Jastrzębia Góra, Nordcon 2001. (пол.)
  13. ↑ Про що пишуть популярні польські фантасти?
  14. ↑ Fabryka Słów — Autorzy — Maja Lidia Kossakowska [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Laureaci Nagrody Fandomu Polskiego im. Janusza A. Zajdla [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майя_Лідія_Коссаковська&oldid=41888384