Мадоян Гукас Карапетович

Гукас Карапетович Мадоян
вірм. Ղուկաս Կարապետի Մադոյան
Народження	15 січня 1906; с. Керс
Смерть	11 червня 1975 (69 років); Єреван
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1920–1925; 1930–1933; 1940–1944
Партія	КПРС
Звання	Підполковник
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Німецько-радянська війна;
	Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
	Мадоян Гукас Карапетович у Вікісховищі

Гукас Карапетович Мадоян (нар. 15 січня 1906(19060115) — 11 червня 1975) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1943), учасник німецько-радянської війни. Почесний громадянин Ростова-на-Дону (1968).

Життєпис ред.

Народився 9 жовтня 1919 року в поселені Керс Карської області Російської імперії (зараз у складі Туреччини) у селянській родині. Вірменин. Освіта неповна середня.

Брав участь у Громадянській війні в Росії в 1920—1921 роках.

Закінчив піхотну школу в 1924 році. З 1925 року член ВКП(б).

У 1940 році пройшов курси «Вистрэл»

У Червоній армії проходив службу у 1920—1925, 1930—1933, та з 1940 по 1944 роки.

На фронтах у німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Відзначився під час боїв за Ростов-на-Дону. Командир 3-го стрілецького батальйону 159-ї стрілецької бригади (28-ма армія, Південний фронт) старший лейтенант Г. К. Мадоян зі своїм підрозділом, у ніч на 8 лютого 1943 року, зайняв оборону на сході вокзалу «Ростов-на-Дону», відбивши декілька контратак противника. Удень виявилося, що були поранені командири 4-го та 1-го батальйонів, що діяли поруч. Перебуваючи в оточенні, Гукас Мадоян прийняв командування всіма 3-ма батальйонами на себе й об'єднаним загоном упродовж 8—14 лютого обороняв вокзал. За 6 днів підрозділ відбив понад 30 контратак противника, що залучав як танки, так і автоматників. 11 лютого німці підпалили всі будівлі вокзалу, у яких оборонявся підрозділ Мадояна, але його люди зайняли оборону біля району ливарного цеху та тримали під обстрілом будівлю вокзалу Ростова і привокзальну площу. За ці дні противник втратив понад 300 солдатів і офіцерів, 35 автомашин, 1 танк, 10 мотоциклів та 3 вогневі точки.

Пізніше, до кінця своєї служби очолював 1194-й стрілецький полк (у складі 359-ї стрілецької дивізії).

6 жовтня 1944 року важко поранений та у званні підполковника у тому ж році вийде у відставку по хворобі.

Жив у Єревані. Працював радником Голови Ради Міністрів Вірменської РСР. Помер 11 червня 1975 року.

Звання та нагороди ред.

31 березня 1943 року Гукасу Карапетовичу Модояну присвоєно звання Героя Радянського Союзу^[1]. В 1968 році також отримав звання почесного громадянина міста Ростов-на-Дону.

Також нагороджений:

Примітки ред.

↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

Посилання ред.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
Нагородні листи Г. К. Мадояна на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

[1]