Вікіпедія

Маврицій Дідушицький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дідушицький.

граф Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький (іноді Маврикій Дідушицький;[2][3] пол. Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki; 10 лютого 1813, с. Рихтичі, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Дрогобицький район Львівська область Україна) — 22 квітня 1877, Львів) — польський історик зі спольщеного руського роду Дідушицьких, письменник, поет, драматург, перекладач, дійсний член Польської академії наук.

Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький
Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki
Псевдо Маврикій Дідушицький
Народився 10 лютого 1813
с. Рихтичі, в королівстві Галіції і Лодомерії, Австрійська імперія
Помер 22 квітня 1877
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Країна  Республіка Польща
 Австро-Угорщина
Місце проживання Польща
Діяльність поет, письменник, історик, політик, драматург, землевласник, літератор
Відомий завдяки історик, письменник, поет, драматург, перекладач
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов польська
Членство Краківське наукове товариствоd[1]
Титул граф
Посада посол до Галицького сейму[d]
Рід Дідушицькі
Діти August Pius Dzieduszyckid, Klemens Dzieduszyckid і Karol Dzieduszyckid
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Командор ордена Святого Григорія Великого
Командор ордена Святого Григорія Великого

Життєпис ред.

Походив зі спольщеного українського (руського) аристократичного графського роду Дідушицьких гербу Сас. Син шамбеляна австрійського імператорського двору Людовика Дідушицького та його дружини Доміцелли Моніки з Бельських.

Початкову освіту здобув у школі василіян у Дрогобичі, потім навчався у гімназіях Чернівців і у єзуїтів у Тернополі. У 1832—1836 рр. вивчав право у Львівському університеті.

Працював чиновником у місцевих адміністраціях. У 1851—1869 рр. — фактичний очільник,[4] з 1864 року — офіційно заступник куратора «Ossolineum» (тепер Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника). Здійснив перебудову будівлі бібліотеки. Залучив до роботи в "Ossolineum"і істориків Августа Бельовського і Кароля Шайноху.

Будучи ревним (фанатичним[2]) католиком, ввів у бібліотеці Індекс заборонених книг.

1847 р. обраний до Галицького станового сейму, 1854 р. призначений радником галицького намісництва у Відні, з 1855 р. — радник двору Австрійської імперії.

1856 р. заснував у Львові першу в Галичині виправно-трудову установу для жінок.

1873 р. обраний дійсним членом польської Академії знань, 1875 р. — дійсний член Краківського наукового товариства; 1859 р. йому присвоєно звання почесного члена історико-статистичної секції Моравсько-Сілезького товариства розвитку сільського господарства і природознавства.

Наукова та творча діяльність ред.

М. Дідушицький — автор філософських творів, віршів і прози. У своїй великій праці «Збігнєв Олесницький» виклав польську історію XV століття.

Підготував «Карту Палестини» (1862), розпочав роботу над другим виданням «Словника польської мови» Лінде.

Вибрані твори ред.

  • Szkice filozoficzne Ojczyzna (1867),
  • Nieprzeliczeni (1877)
  • Powieść z dawnych czasów (повість, 1868)
  • Mandat poselski (комедія, 1871)
  • Pieśń o dziejach polskich (поема, 1873)
  • Samobójstwo (філософсько-моральне дослідження, 1876)

Історичні праці ред.

  • Krótki rys dziejów i spraw lisowczyków (1843—1844, 2 томи)
  • Tadeusz Dzieduszycki i początki konfederacji barskiej (1843)
  • Piotr Skarga i jego wiek (1850, 2 томи
  • Zbigniew Oleśnicki (1853—1854), 2 томи)
  • Opinia publiczna (1856)
  • Dążności moralne teatru (1859)
  • Kronika domowa Dzieduszyckich (1865)
  • Święty Stanisław, biskup krakowski, wobec dzisiejszej dziejowej krytyki (1865)
  • Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego (1868)
  • Dwie polityczne unie, kolmarska i lubelska (1873)
  • Dni, nocy, godziny (1874)
  • Вірші, казки, науково-популярні статті
  • переклади
    • Hymn o Św. Krzyżu z mszału łacińskiego (1854)
    • Pieniądz Emila Zoli (1891)

Нагороди ред.

Сім'я ред.

Перша дружина — Катажина Заґурська, друга — Наталія Рудницька. Діти:

  • Анна Наталія — дружина графа Владислава Кшиштофа Фелікса, мати репресованого НКВД графа Владислава Мавриція Волянських.[6]

Примітки ред.

  1. ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/dzieduszycki-hrabia-maurycy/
  2. ↑ а б Сеньків М. Фундатори і меценати львівських музеїв кінці ХІХ — початку ХХ століть [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 244.
  3. ↑ Франко І. Зібрання творів у 50 томах [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.]. — 1985. — Т. 46. — Кн. 1. — С. 204.
  4. ↑ Tyrowicz, s. 114.
  5. ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1876. — S. 83. (нім.)
  6. ↑ Anna Natalia hr. Dzieduszycka z Dzieduszyc h. Sas (ID: 5.396.224) [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела ред.

  • Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: AJ. — Wrocław, 1983. (пол.)
  • Tyrowicz M. Dzieduszycki Maurycy Ignacy Aleksander // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T/ VI. — S. 113—116. (пол.)


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маврицій_Дідушицький&oldid=35283517