Липницький Олександр Давидович

російський культуролог, режисер і журналіст

Олександр Давидович Липницький (рос. Александр Давидович Липницкий; 8 липня 1952 — 25 березня 2021) — радянський і російський культуролог, режисер, телеведучий, журналіст. Діяч російського року, музикант гурту «Звуки Му» («Липа»).

Липницький Олександр Давидович
Основна інформація
Дата народження 8 липня 1952(1952-07-08)
Місце народження Москва, СРСР
Дата смерті 25 березня 2021(2021-03-25)[1] (68 років)
Місце смерті Nikolina Gorad[2]
Роки активності 19752021
Громадянство СРСР і Росія
Професії rock journalist, музикант, журналіст, культуролог, рок-музикант, кінорежисер, телеведучий
Освіта факультет журналістики МДУ
Інструменти бас-гітара[3]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 8 липня 1952 року в Москві. Навчався в англійській спецшколі № 30 у Великому Каретному провулку, де на рік старше навчався Петро Мамонов, з яким він здружився за п'ять років навчання. З Мамоновим і його молодшим братом Олексієм Бортничуком вони відвідували різні концерти[4]. Любив музику гурту «The Beatles», перші платівки якого йому подарував посол Індії в СРСР Трилокі Натх Кауль. За словами самого Липницького: все це було потрясінням, мабуть, найсильнішим з музичних співпереживань і за все його попереднє життя[5].

Навчався на факультеті журналістики МДУ. Від 1975 року друкувався в радянській періодиці, став фахівцем із джазу, навіть фарцував платівками[4]. Докорінний переворот у житті Липницького стався 1980 року, причиною чому стала зустріч з гуртом «Аквариум», який він вважав найпотужнішим явищем російського року[4]. 1981 року Борис Гребенщиков впродовж певного часу «через відсутність місця проживання гарного» жив у квартирі Липницького.

Також близько спілкувався з Майком Науменко та гуртом «Кино», брав участь в організації фестивалю «Тбілісі-80» і так захопився діяльністю радянських рок-гуртів, що невдовзі сам став рок-музикантом, долучившись до гурту «Звуки Му»[4]. Липницький був їхнім бас-гітаристом до 1990 року.

Друг Артемія Троїцького, був знайомий з багатьма радянськими та російськими музикантами[4]. Зустрічався з Джорджем Мартіном і працював з Браяном Іно[5].

Разом з Джоанною Стінгрей у 1990—1993 роках випускав телепередачу «Red Wave-21»[4]. Ведучий телепрограми «Ялинова Субмарина» на каналі «Ностальгія»[5][6]. У ній показували рідкісні кадри концертів, квартирників, бесід з близькими та друзями рок-музикантів — таких як Олександр Башлачов, Майк Науменко, Петро Мамонов і «Звуки Му», Олексій Хвостенко й «АукцЫон», «Ночной проспект», «Николай Коперник» і «Центр» з Василем Шумовим[4]. Від 2010 року вів програму «Содержание» на радіостанції «Фінам FM», присвячену російському року. Був постійним учасником таких гуртів, як «ОтЗвуки Му» і «Гроздья виноградовы», що фактично є продовженням гурту «Звуки Му».

Загинув 25 березня 2021 року, перетинаючи на лижах замерзлу Москву-річку біля селища Ніколіна Гора, Липницький провалився під лід і потонув[7]; імовірно, в момент загибелі рятував свого собаку Тірекса, який також провалився у воду[8]. Тіло знайшли водолази вранці 27 березня неподалік від місця загибелі[9][10]. Похорон відбувся 30 березня 2021 року на Аксиньїнському кладовищі в підмосковному селі Аксиньїно[11].

Родина ред.

Був онуком акторки Тетяни Окуневської та лікаря-гомеопата Теодора Липницького[12]. Його батько, Давид Теодорович Липницький (1921—1994), також був лікарем-гомеопатом[13]; вітчим Віктор Суходрев був особистим перекладачем Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва. Мати — Інга Суходрев (Окуневська-Варламова) (1933—2013), викладачка англійської мови. Брат — Володимир Липницький (1954—1985), син Володимир[14].

Фільмографія ред.

  • 1992 Віктор Цой, Кино: «Сонячні дні».
  • 1993 «40:0 на користь БГ».
  • 1996 Віктор Цой: «Колекція кіно».
  • 2005 «Олександр Башлачов. Смертельний політ».
  • Цикл документальних передач «Ялинова субмарина» на телеканалі «Ностальгія»:
2005 — Ілля Кормільцев. Інтерв'ю.
2005 — Жанна Агузарова. Інтерв'ю.
2006 — «Николай Коперник» і «Ночной проспект».
2006 — «Звуки Му», 2 серії.
2006 — «Дивлячись у центр». «Центр» і «Вежливый отказ».
2006 — «Вічний пост». Олександр Башлачов.
2006 — Олексій Хвостенко (Хвост) і «АукцЫон».
2006 — Сергій Курьохін і «Поп-механика».
2007 — «Аквариум», 3 серії.
2008 — «Кино», 3 серії.
2008 — Майк з гурту «Зоопарк», 2 серії.
2010 — «Странные игры», 2 серії.
2019—2020 — «Машина времени», 3 серії.

Примітки ред.

  1. Погиб музыкант Александр ЛипницкийДождь, 2021.
  2. The Moscow Times / H. Amos, M. Berdy, M. FishmanAlexander Gubsky, 1992. — ISSN 1563-6275
  3. Troitsky A. Tusovka: who's who in the new Soviet rock cultureOmnibus Press, 1990. — P. 145. — ISBN 0-7119-1469-9
  4. а б в г д е ж «Російський рок: з ностальгією, але без пафосу. Щоб стояти, я маю триматись коріння!» [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.], 2007-09-07 / Олена Семенова, сайт ng.ru
  5. а б в «Першу платівку „Бітлз“ мені подарував посол Індії». Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 1 червня 2021.
  6. Музична програма «Ялинова Субмарина». Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 1 червня 2021.
  7. Аліса Маркова. Тіло потонулого у Москві-річці Олександра Липницького не знайшли. П’ятий канал (рос.). Процитовано 1 червня 2021.
  8. «Рятував собаку» — Артемій Троїцький розкрив деталі загибелі Олександра Липницького, ТРК Петербург, 26.03.21
  9. Співзасновник гурту Звуки Му. Загинув російський музикант Олександр Липницький. nv.ua. 26 березня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  10. Загинув учасник гурту "Звуки Му" Олександр Липницький. Апостроф. 26 березня 2021. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  11. Олександра Липницького поховають на Аксиньїнському кладовищі у Підмосков'ї. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  12. Александр Липницкий «Мои еврейские предки и вещи, которые от них остались». Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 1 червня 2021.
  13. Гомеопатична династія. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 1 червня 2021.
  14. Загинув музикант і журналіст Олександр Липницький. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.

Посилання ред.