Лінія Брюніг — Напф — Ройс

Лінія Брюніг — Напф — Ройс, також відома як Ясовий кордон (нім. Jassgrenze^[1]) — культурна межа у Швейцарії, що пролягає приблизно повздовж перевалу Брюніг, пасма Напф і річки Ройс. Лінію, розташовану приблизно за 50—100 кілометрів на схід від романо-германської мовної межі (Рештіграбен), у 1947 році визначив фольклорист Ріхард Вайс.^[2]

З одного боку, лінія Брюніг — Напф — Ройс розмежовує діалекти всередині верхньоалеманського мовного ареалу, а з іншого — розділяє німецькомовну Швейцарію на дві частини за низкою відмінностей у культурі та звичаях. Примітний факт використання різних гральних карт для ясу^[de]: на захід від лінії Брюніг — Напф — Ройс використовуються французькі масті (чирва, бубна, піка, трефа), а на схід — швейцарські (жир, дзвінка, щити, троянди). Водночас ця лінія значною мірою збігається з (традиційною) межею ареалів поширення коров'ячих порід: зімментальської плямистої на заході та бурої швейцарської на сході.

З огляду на це деякі автори, зокрема історики та фольклористи, вважають, що лінія Брюніг — Напф — Ройс є єдиною справді вагомою культурною межею у Швейцарії — набагато важливішою, ніж мовна, оскільки «західні» звичаї поширюються як на франкомовних, так і на німецькомовних мешканців Західної Швейцарії. Вважається, що цей поділ сягає своїм корінням раннього середньовіччя: у той час бургундський вплив був більш поширений на захід від лінії, а алеманський — на схід. Культурний кордон пролягав по Ааргау, яке протягом століть було предметом суперечок між Королівством Бургундія та герцогством Швабія (Алеманія). На початку високого середньовіччя на прикордонні поєдналися верхньорейнські впливи з північного заходу та швабські впливи з північного сходу. Також це мовно-культурне районування певною мірою зумовлено історичним співіснуванням двох політичних центрів — Берну на заході та Цюриху на сході країни.

Примітки ред.

↑ Urs Bader (13 листопада 2018). «Nationalsport»: Wie das Jassen in die Schweiz kam und heute das Land teilt. tagblatt.ch (нім.). Процитовано 24 серпня 2020.
↑ Alban Frei: Ein «Dokument des geistigen Selbstbehauptungswillens der Schweiz». Der Atlas der schweizerischen Volkskunde und die Nationalisierung der Volkskunde in der Schweiz. In: Sabine Eggmann, Marius Risi, Franziska Schürch (Hrsg.): Vereintes Wissen. Die Volkskunde und ihre gesellschaftliche Verankerung. Ein Buch zum 100. Geburtstag der Sektion Basel der Schweizerischen Gesellschaft für Volkskunde. Schweizerische Gesellschaft für Volkskunde, Basel 2010, ISBN 978-3-908122-88-3 und Waxmann, Münster / New York 2010, ISBN 978-3-8309-2401-2, S. 133 ff. (нім.)

Література ред.

Walter Haas: Sprachgeschichtliche Grundlagen. In: Hans Bickel, Robert Schläpfer (Hrsg.): Die viersprachige Schweiz. 2. Auflage. Sauerländer, Aarau 2000, ISBN 3-7941-3696-9. (нім.)
Richard Weiss, Die Brünig-Napf-Reuss-Linie als Kulturgrenze zwischen Ost- und West-Schweiz auf Volkskundlichen Karten, Geographica Helvetica 2 (1947), 153—175. (нім.)

[1] Urs Bader (13 листопада 2018). «Nationalsport»: Wie das Jassen in die Schweiz kam und heute das Land teilt. tagblatt.ch (нім.). Процитовано 24 серпня 2020.

[2] Alban Frei: Ein «Dokument des geistigen Selbstbehauptungswillens der Schweiz». Der Atlas der schweizerischen Volkskunde und die Nationalisierung der Volkskunde in der Schweiz. In: Sabine Eggmann, Marius Risi, Franziska Schürch (Hrsg.): Vereintes Wissen. Die Volkskunde und ihre gesellschaftliche Verankerung. Ein Buch zum 100. Geburtstag der Sektion Basel der Schweizerischen Gesellschaft für Volkskunde. Schweizerische Gesellschaft für Volkskunde, Basel 2010, ISBN 978-3-908122-88-3 und Waxmann, Münster / New York 2010, ISBN 978-3-8309-2401-2, S. 133 ff. (нім.)

[1]

[2]