Лінці
Лінці́— село в Ужгородському районі Закарпатської області, на річці Стара (притока Латориці).
| село Лінці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Рада | Киблярівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 784 |
| Площа | 0,9 км² |
| Поштовий індекс | 89450 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°34′17″ пн. ш. 22°32′59″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.54972° сх. д.Координати: 48°34′17″ пн. ш. 22°32′59″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.54972° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89450, с. Кибляри, 165 |
| Карта | |
  Лінці | |
 Лінці | |
| Мапа | |
| |
Село входить до складу Середнянської селищної громади (Середнянської ОТГ- об'єднаної територіальної громади), до якої також входять села: Андріївка (Андрашовці), Анталовці, Верхня Солотвина, Вовкове́, Гайдош, Дубрівка, Ірлява, Кибляри, Лінці, Ляхівці, Пацканьово, Худльово, Чабанівка, Чертеж та центр громади- смт Середнє.
Історія та інформація ред.
В околицях Лінців в 1903 році знайдено великий бронзовий скарб на 28 предметів, датується епохою пізньої бронзи.
В письмових джерелах село згадується під назвою «Ignecz», «Ighlynox», «Inglencz». Перша згадка про Лінці датована 1428 роком. В XVст. селом володіли шляхтичі з Палло, а в XVI—XVIIст.— шляхтичі сім'ї Добо з Руського (нині Східна Словаччина).
У 1567 році в селі було оподатковано 7 селянських господарств, які володіли 5-ма портами. В 1599 році в Лінцях нараховувалося 22 залежних господарств, будинок шолтейса, церква, будинок священика. В кінці XVII— на початку XVIIIст. під час карального терору австрійсьої армії проти місцевого населення-русинів куруців, учасників антигабсбургських повстань Ференца ІІ Ракоці значна частина жителів покинула село або вимерла. В 1715 році в селі проживало 13 селянських родин. Джерела XVIIIст. вважають Лінці русинським селом.
Церква трьох святителів (раніше була греко-католицька). Збудована у 1856 році.
У 1751р. за пароха Матвія Долганича згадується дерев'яна церква св. Миколи в посередньому стані, з двома дзвонами, гарними місцевими образами та апостолами на полотні.
Теперішню типову муровану церкву з бароковою вежею над входом будували 10 років і вона була посвячена св. Миколі каноником Іваном Зомборієм 27 листопада 1856 року за священика Антонія Бендаса. Разом з тим на фасаді церкви написано 1810 p., як рік спорудження (можливо - це дата початку робіт, освячення каменя. Вежу і дахи вкрито бляхою в 1911р. У 1960-х роках церкву розмалювали всередині, а в 1983 провели зовнішній ремонт. Старого іконостасу вже нема, а новий вирізав Іван Сідун.
Біля церкви стоїть мурована дзвіниця, ремонтована в 1962 p., вона має 4 дзвони. Найбільший дзвін, вилитий у Пряшеві в 1775р., є цінною пам'яткою ливарництва.
За переказами під час Першої світової війни дзвін з церкви забрали, для того, щоб зробити пушку, але дзвін опинився в якомусь угорському селі.
Уродженцем села був Гребенюк Руслан Леонідович - штаб-сержант, інспектор прикордонної служби 2 кат. – начальник 2 секції протитанкових ракетних комплексів 3 протитанкового відділення протитанкової прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1 Луганського прикордонного загону, який у 2022 р. був мобілізований до лав ДПСУ та загинув у лютому 2023 р. під час виконання бойового завдання у ході військових дій по стримуванню повномасштабного збройного вторгненння Росії.[1] [2]
Географія ред.
На північно-східній околиці села струмок Раковець впадає у річку Стару. На захід від села розташована ботанічна пам'ятка природи— «Каштановий Гай». Кашта́новий Гай— ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Площа 1 га. Статус надано згідно з рішенням облвиконкому від 18.11.1969 року №414, і від 23.10.1984 року №253. Статус надано з метою збереження давніх насаджень каштана їстівного.
Туристичні, цікаві місця ред.
- в 1903 році знайдено великий бронзовий скарб на 28 предметів, датується епохою пізньої бронзи.
- храм Трьох святителів (1856).
- ботанічна пам'ятка природи — «Каштановий Гай»
- ↑ Globalistic (22 лютого 2023). За Україну загинули ще двоє закарпатських військових: відомо, як звали Героїв (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф. Потушняка::Полеглі воїни Закарпаття в російсько-українській війні. www.biblioteka.uz.ua. Процитовано 31 січня 2024.