Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде
Принц Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде (фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé, 9 серпня 1736 — 13 травня 1818) — єдиний син Луї-Анрі де Бурбон-Конде та принцеси Кароліни Гессен-Рейнфельдської, який користувався особливою прихильністю короля Людовика XV. Відомий також як Людовик V де Бурбон-Конде.
| Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде | |
|---|---|
| фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé | |
 | |
| Народився |
9 серпня 1736[1][2][…] Париж, Королівство Франція |
| Помер |
13 травня 1818[1][2][…] (81 рік) Париж |
| Поховання | Абатство Сен-Дені |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[4] |
| Діяльність | політик, офіцер |
| Знання мов | французька[1] |
| Титул | герцог |
| Посада | пер Франції[d] |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Princes of Condéd |
| Батько | Людовик-Генріх де Бурбон-Кондеd |
| Мати | Landgravine Caroline of Hesse-Rotenburgd |
| У шлюбі з | Charlotte de Rohand і Maria Caterina Brignoled |
| Діти | Louis Henri, Prince of Condéd і Louise Adélaïde de Bourbond |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
      |
 | |
Біографія ред.
Поступивши в армію на початку Семирічної війни, Конде у 1762 році розбив при Фрідберзі наслідного принца Карла-Вільгельма-Фердинанда Брауншвейзького. За незгоду (1771) зі схваленою королем реформою парламенту Конде був вигнаний на короткий час. У зборах нотаблей 1787 року Конде підписав доповідну записку, в якій аристократія та духовенство протестували проти якого б то не було порушення своїх привілеїв.
З початком революції у 1789 році Конде залишив Францію та спорядив за свій рахунок на Рейні загін з емігрантів. У з'єднанні (1792) з австрійським військом Конде пішов на Ландау, але був відтиснутий за Рейн. У наступних походах Конде також брав участь.
Після Кампоформійського миру (1797) поступив зі своїм військом на російську службу та бився у 1799 у Швейцарії проти Французької республіки. Від перебування Конде в Росії залишилися такі сліди:
- Пріоратський палац — збудований у Гатчині за наказом Павла I для розміщення Конде як пріора Мальтійського ордену.
- Площа Коннетабль у Гатчині — вибудувана за образом та подобою однойменного об'єкта, який Павло бачив у садибі Конде.
Після виходу Павла I з коаліції проти Франції Конде знову приєднався до австрійських військ, поки Люневільський мир не змусив його розпустити своє військо, після чого Конде поїхав до Англії (1801).
У 1814 році Конде в свиті Людовика XVIII повернувся до Франції.
Праці ред.
Видав цінний «Нарис про життя великого Конде» (Essai sur la vie du grand Condé, Париж, 1806).
Примітки ред.
Література ред.
- Chambelland, «Vie de Louis-Joseph de Bourbon-Condé» (П., 1819 — 20). (фр.)
- Бовикін Д. Ю. Емігрантський корпус Конде на російській службі [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Росія та Франція XVIII—XX століття. М., 2006. Вип. 7. С. 77-86. (рос.)
- Іванов І. Б. Корпус принца Конде. К 200-річчю прийняття на російську службу [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]. // «Наші Вести», № 452, вересень 1998. (рос.)
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |