Джигалова Людмила Станіславівна

(Перенаправлено з Людмила Джигалова)

Людми́ла Станісла́вівна Джига́лова (22 січня 1962, Подільськ (колишня назва міста Котовськ)) — українська легкоатлетка, дворазова Олімпійська чемпіонка в естафеті 4х400 метрів. Заслужений майстер спорту СРСР. Кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня (2002 р.).

Джигалова Людмила Станіславівна
Народилася 22 січня 1962(1962-01-22)[1] (62 роки)
Подільськ
Країна  СРСР
Діяльність спринтерка, легкоатлетка
Вага 64 кг
Зріст 178 см[2]
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Дитинство та юнацтво ред.

Людмила Джигалова народилась у місті Подільськ Одеської області, на вул. Гагаріна, 123.

Перші вісім років навчання Людмили Джигалової пройшли в загальноосвітній школі № 8, де вона навчалась у спеціалізованому спортивному класі та зустріла свого першого тренера та класного керівника Леонову Лідію Костянтинівну. Саме Лідія Леонова спонукала майбутню Олімпійську чемпіонку до занять легкою атлетикою, порадивши записатись у секцію легкої атлетики ДЮСШ. Ось як Людмила Леонова описує свій вибір легкої атлетики:

«В дитинстві особливими розвагами ні я, ні мої однолітки, особливо розбещені не були. В місті у нас був тільки місцевий Будинок культури з обмеженим колом кружків та стадіон, на якому базувалась Дитяча та Юнацька Спортивні Школи. Випробувавши свої можливості в усіх кружках, ми, якось, з подружками забрели на стадіон, з неприхованим бажанням кудись записатись. Виявилось, що секцій в ДЮСШ було дві, з легкої атлетики та велоспорту. Вибір на користь легкої атлетики був зроблений випадково. Зустрівся нам Віталій Леонов, який в подальшому й став моїм першим тренером. Дізнавшись чому ми прийшли, він одразу попередив, якщо підемо у велоспорт, то матимемемо криві ноги, а якщо у легку атлетику, то ноги у нас будуть рівненькі та гарненькі. Аргумент для дванадцятирічних дівчат був надзвичайно переконливий. Ми одразу ж записались до нього.»

Першим тренером Людмили Джигалової став Віталій Анатолійович Леонов, який на той час уже виховав декількох чемпіонів області та України. У 15 років Людмила переходить до загальноосвітньої школи № 9, де в 9 класі, вже в статусі чемпіонки України, на чемпіонаті в Харкові знайомиться зі своїм майбутнім тренером Івановим Петром Петровичем. Тоді ж Людмила вступає до спортивного технікуму м. Харків і далі тренується у спортивному товаристві «Спартак».

Спортивні досягнення ред.

Олімпійські ігри в Сеулі 1988 року ред.

До Олімпійських Ігор у Сеулі Людмила підійшла у блискучій формі, але медаль отримала як член команди, не взявши участі у фінальному забігу. Чому Людмила не була поставлена тренерським штабом на фінальний забіг — лишається загадкою, оскільки в півфіналі четвірка легкоатлеток, до якої входила Людмила, встановила олімпійський рекорд, який не перевершений й по сьогодні. Але все ж медаль здобута.

Олімпійські ігри в Барселоні 1992 року ред.

До Олімпійських Ігор у Барселоні Людмила підходила з великими складнощами. Питання її поїздки вирішили в останній момент. Але її внесок у перемогу, якщо й не назвати вирішальним, то точно переоцінити не можна. У фінальному забігові Людмила бігла другою й отримала паличку тільки шостою, відстаючи від лідерів на 50 метрів. Й на своїх 400 метрах Людмила спромоглась повністю відіграти відставання від лідерів, надавши партнерам усі підстави здобути перемогу.

Примітки ред.

Посилання ред.

Медалі ред.

Спортивні медалі
Легка атлетика
Олімпійські ігри
Представник   СРСР
Золото 1988 Сеул Естафета 4 х 400 метрів
Представник   Об'єднана команда
Золото 1992 Барселона Естафета 4 х 400 метрів