Людвіґ Дрінґенберґ
Людвіґ Дрінґенберґ (нім. Ludwig Dringenberg) (нар. 1410[2]Дрінґенберґ, Єпископство Падерборн — пом. 1477, Шлеттштадт) — німецький монах, гуманіст, педагог. Учень Томи Кемпійського, вчитель Якоба Вімпфелінґа.
| Людвіґ Дрінґенберґ | |
|---|---|
| нім. Ludwig Dringenberg | |
| Народився |
1410 Дрінґенберґd, Бад-Дрібург, Гекстер, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1] |
| Помер |
1477 Селеста, Décapoled[1] |
| Країна | Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | вихователь |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Відомі учні | Якоб Вімпфелінґ |
| Знання мов | латина |
| Напрямок | німецьке Відродження |
Життєпис ред.
Людвіґ Дрінґенберґ народився у Дрінґенберзі, Вестфалія. Навчався у «Братстві спільного життя» в нідерландському Девентері. Закінчив Гайдельбергський університет 13 квітня 1434 року.
У 1441 році магістрат міста Шлеттштадт призначив Людвіґа Дрінґенберґа очільником місцевої Латинської школи. Завдяки Дрінґенберґу, який керував школою з 1441 по 1477 рік, в Шлеттштадті з'явилася перший у Верхньорейнському регіоні навчальний заклад, де розвивалася ренесансна гуманістична думка. Школа мала 900 слухачів і стала центром гуманістичної освіти.
Послідовники Дрінґенберґа — Крафт Гофман (нім. Kraft Hofman), Ієронім Ґебвілер (нім. Hieronymus Gebwiler) та Йоганн (Ганс) Сапідус (нім. Johannes Sapidus) (1510-1525) — сприяли зміцненню її репутації в Європі. У результаті їх діяльності в кінці XV — початку XVI століття Латинська школа Шлеттштадта перетворилася на важливий культурний центр і стала альма-матер для цілого покоління ельзаських гуманістів (розквіт школи тривав до середини XVI століття).
У 1442 році Дрінґенберґ при школі заснував Гуманістичну бібліотеку, незадовго до смерті заповів свої книги цієї бібліотеці.
Література ред.
- S. Röhrich, Die Schule von Schlettstadt, eine Vorläuferin der Reformation in Illgen's Zeitschrift für hist. Theologie IV, 2 und Wiskowatoff, Jakob Wimpheling, sein Leben und seine Schriften, Berlin 1867.
- Kämmel, Heinrich. Ludwig Dringenberg // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1877, Band 5, S. 411 f.
- Claus D. Hillebrand und Peter Zimber: Drei Westfalen in Heidelberg, Historische Persönlichkeiten aus dem Land der verlorenen Söhne, GRIN-Verlag, München, 2013, S. 48-82, ISBN 978-3-656-55464-6
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #102565392 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dringenberg, Rainer (15 червня 2003). Ludwig Dringenberg, Ein gelehrter Westfale im Elsass (PDF). Dringenberg Family website. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 30 серпня 2009.
Посилання ред.
- Людвіґ Дрінґенберґ [Архівовано 29 травня 2015 у Wayback Machine.](нім.)