Людвік Вельтце

польський архітектор

Людвік Еразм Вельтце
пол. Ludwik Erazm Veltzé
Народження 1871[1]
Смерть не раніше 1939
Країна Польща Польща
Навчання Державна промислова школа у Львові
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн, модернізовані форми ренесансу, бароко

Людвік Еразм Вельтце (пол. Ludwik Erazm Veltzé; 1871, Львів — після 1939) — львівський архітектор.

Життєпис ред.

Людвік Вельтце народився 1871 року у Львові. Закінчив гімназію. У 1887 році вступив на відділення сницарства Державної промислової школи у Львові. Закінчив перший курс та був переведений на другий курс, але у навчальних звітах Державної промислової школи у Львові за 1888/1889 навчальний рік його ім'я відсутнє. Де навчався далі, не відомо[2].

Початок діяльності Людвіка Вельтце як архітектора, ймовірно, належить до кінця XIX століття, хоча найранішня відома дослідникам будівля за його проєктом — будівля колишньої приватної школи Яна Нємца, споруджена у 1904 році при вул. Пелчинській, 28 (нині — вул. Вітовського, 36)[3]. Усі будинки за його проєктами у Львові виконані в дусі романтичної сецесії. Серед них найяскравішою є вілла на вулиці Елізи Ожешко, 11, що привертає увагу декоративним поєднанням у стінах обробленого каменю, тиньку та червоної цегли, а також червоним дахом із наріжною вежею[4].

На початку 1930-х років був членом та заступником секретаря Професійної спілки архітекторів і будівничих у Львові із зовнішніх зв'язків. 5 жовтня 1931 року як член цієї Спілки брав участь у благочинній пожертві коштів на спорудження Дому фундації вдів та сиріт[4].

Мешкав у Львові в будинку на вул. 29 Листопада, 54 (нині — вул. Коновальця). За цією ж адресою було розташоване й архітектурне бюро Вельтце[4].

Дата та місце смерті архітектора невідомі[4].

Реалізовані проєкти ред.

  • будівля колишньої приватної школи Яна Нємца (1904) на нинішній вул. Вітовського, 36[5].
  • вілла історика Зигмунта Радзимінського[6] на нинішній вул. Елізи Ожешко, 11 (1906—1907)[5].
  • прибутковий будинок у стилі сецесії на нинішній вул. Зарицьких, 8 (1907)[5].
  • вілла правника Юліуша Макаревича[6] (1909) у стилі романтичної сецесії на нинішній вул. Драгоманова, 58[5].
  • житловий будинок (1910) на сучасному проспекті Шевченка, 15[7].
  • реконструкція приміщень першого поверху кам'яниці на нинішній вул. Івана Федорова, 8 під філію цісарсько-королівської пошти (1910)[8].
  • дерев'яний костел (нині — церква Покрова Пресвятої Богородиці) на нинішній вул. Володимира Великого, 24 у смт Рудне (1935)[9].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. різні автори Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. Sprawozdanie c. k. Państwowej szkoły przemysłowej we Lwowie za rr. 1887/88. — S. 14, 17. (пол.)
  3. Архітектура Львова, 2008, с. 431.
  4. а б в г Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Людвік Вельтце (1871—1939). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  5. а б в г Ю. О. Бірюльов Вельтце Людвік // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  6. а б Вісім старовинних вілл з львівських вулиць. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 1 квітня 2015. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  7. Енциклопедія Львова т. 1, 2007, с. 344.
  8. Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Івана Федорова, 08 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  9. Львів-Рудно. Церква Покрови Пр. Богородиці (1935). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.

Джерела ред.

Посилання ред.