Август Людвіг фон Шредер (нім. August Ludwig von Schröder; 17 липня 1854, Еггезін — 23 липня 1933, Берлін) — німецький військово-морський діяч, адмірал. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Людвіг фон Шредер
нім. August Ludwig von Schröder
Народився 17 липня 1854(1854-07-17)[1]
Еггезін
Помер 24 липня 1933(1933-07-24)[1] (79 років)
Halenseed, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Рейх
Поховання Інваліденфрідгоф
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець, офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання Адмірал
Діти Людвіг фон Шредер (генерал)
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Столітня медаль
Столітня медаль
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня Орден Червоного орла 4-го ступеня
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Бремен)
Ганзейський хрест (Бремен)
Ганзейський хрест (Любек)
Ганзейський хрест (Любек)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Фландрійський хрест
Фландрійський хрест

Біографія ред.

Людвіг Шредер — четвертий син, з п'яти дітей, Карла і Альбертіни Шредер. Походив з дворянського роду. Син землевласника. Євангельського віросповідання. 17 Февраля 1912 році Шредер був зведений в спадкове дворянство Королівства Пруссія і отримав право використовувати почесну приставку «фон».

У 1860 році Людвіг починає навчання, спочатку з домашніми вчителями, а потім в школі в сусідньому Еггісені. 1864 року він перейшов в середню школу Фрідріха-Вільгельма. У свою чергу, крім школи, він отримував і приватні уроки. 1871 року він завершив свою шкільну освіту, і подальшу долю пов'язує з флотом.

31 травня 1871 року Шредер вступив кадетом в Імператорський морський флот. В середині червня 1871 року на вісім місяців вирушає в плавання на навчальному кораблі SMS Niobe. Потім в навчальних походах на інших кораблях. З жовтня 1874 року по вересень 1875 року навчався в морському училищі, після здачі іспитів отримав звання лейтенанта. Спочатку він отримує призначення ротним командиром в морську дивізію, а потім, на 3 місяці, переведений на броненосний фрегат SMS Deutschland. 22 серпня 1876 року призначений ад'ютантом і сигнальним офіцером на корабель SMS Kronprinz. Надалі він служив офіцером на різних кораблях, в тому числі командував посильним судном SMS Blitz, навчальним кораблем SMS Moltke, а також важким крейсером SMS Vineta, а потім прийняв командування крейсерською дивізією Вест-Індійської військово-морської станції. З 1 жовтня 1907 року по 24 вересня 1910 року Шредер очолював 2-у ескадру Флоту відкритого моря, потім став начальником військово-морської станції Балтійського моря. 27 січня 1911 був Шредер проведений в адмірали. 1913 року він вийшов у відставку.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року. Шредер був повернутий на дійсну службу і призначений командиром морської піхотної дивізії, якою командував до 28 листопада 1914 року. Частини під його командуванням зіграли видатну роль у взятті Антверпена в жовтні 1914 року. Одночасно з 15 листопада 1914 року Шредер командував морським корпусом «Фландрія» — залишався на цій посаді до самого кінця війни; в його підпорядкуванні знаходилися всі наземні морські частини в цьому регіоні. У грудні 1914 року брав участь в битві на Іпрі.

Під час загального наступу союзників в жовтні 1918 року корпус Шредера прославився наполегливою обороною військово-морських баз у Брюгге, Остенде і Зеебрюгге.

Дії Шредера зробили його національним героєм, німецькі газети назвали його Левом Фландрії.

У самому кінці війни Шредер був призначений начальником військово-морської станції «Остзеє». Отримав від Вільгельма ll наказ вжити рішучих заходів проти повсталих моряків в Кілі. На нараді з рейхсканцлером принцом Максом Баденським виступив за прийняття вкрай жорстких заходів по відношенню до бунтівників, але урядом підтриманий не був. Після закінчення війни 12 грудня 1918 звільнений у відставку.

Бельгія зажадала його видачі як військового злочинця, проте німецький уряд відмовився видати Шредера. У 1920-х роках він займав пост 1-го голови Національної спілки німецьких офіцерів (NVDO). 1921 року Шредер для нагородження солдатів, які брали участь в бойових діях у Фландрії заснував Фландрійський хрест. Він був відповідальний за видачу документів до цієї нагороди, а саму нагороду нагороджені замовляли своїм коштом.

Шредер помер 23 липня 1933 року в Берліні. Йому були влаштовані державні похорони, на прощанні з адміралом був присутній особисто Адольф Гітлер.

Сім'я ред.

25 Жовтня 1881 Людвіг Шредер одружився. Його дружина Анна, уроджена Лемке. У подружньої пари було п'ятеро дітей. Анна Шредер померла 3 січня 1924 року в Берліні, після 43 років спільного життя.

Нагороди ред.

Перша світова війна ред.

Міжвоєнний період ред.

Див. також ред.

Література ред.

  • Залесский К. А. Военная элита Германии 1870—1945 энциклопедический справочник. М.: Вече, 2011.-560 с.: ил. ISBN 978-5-9533-5035-8
  • Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens «pour le mérite» im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 298—300.
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849—1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Osnabrück 1990. ISBN 3-7648-1700-3. S. 268—270.
  • Hugo von Waldeyer-Hartz: «Ein Mann» — Das Leben des Admirals Ludwig von Schröder. Vieweg, Braunschweig 1934, 291 Seiten, Abbildungen auf 11 Tafeln. Leineneinband mit silbergeprägtem Wappen. Nachdruck geplant, Erscheinungstermin 2034. — Vgl. ISBN 978-3-322-96137-2
  • Karlheinz M. Reichert: Marine an der Unterweser. Nordwestdeutsche Verlagsgesellschaft, Bremerhaven 1990, ISBN 3-927857-21-1, S. 70–78.
  • Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1918, S.5

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117072893 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.