Любомир Раданович

югославський футболіст

Любомир Раданович (сербохорв. Љубомир Радановић / Ljubomir Radanović, 21 липня 1960, Цетинє) — югославський футболіст. Грав на позиції захисника. Найбільш відомий за виступами у «Партизані», з яким став триразовим чемпіоном Югославії, а також граю за збірну Югославії, у складі якої 1984 року був учасником Олімпійських ігор та чемпіонату Європи.

Ф
Любомир Раданович
Особисті дані
Народження 21 липня 1960(1960-07-21) (63 роки)
  Цетинє, Соціалістична Республіка Чорногорія, ФНРЮ
Зріст 182 см[1]
Вага 79 кг[1]
Громадянство  СФРЮ
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977–1981 Югославія «Ловчен» 36 (1)
1981–1988 Югославія «Партизан» 172 (15)
1988–1990 Бельгія «Стандард» 62 (3)
1990–1991 Франція «Ніцца» 33 (3)
1991–1992 Бельгія «Стандард» 4 (0)
1992–1995 Швейцарія «Беллінцона» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1982–1984 Югославія Югославія (U-21) 3 (0)
1984 Югославія Югославія (ол.) 6 (1)
1983–1988 Югославія Югославія 34 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Народився 21 липня 1960 року в Цетінє. Свою професійну кар'єру розпочав у футбольному клубі «Ловчен» з рідного міста.

1981 року перейшов до белградського «Партизана», за який виступав до 1988 року. З «чорно-білими» тричі вигравав чемпіонат Югославії (1983, 1986, 1987)[2]. Загалом зіграв за «Партизан» 172 матчі чемпіонату і забив 15 голів.

З 1988 року виступав за кордоном, спочатку у Бельгії, де носив футболку «Стандарда» з Льєжа. Він залишався у цій команді до 1990 року, після чого рік грав за французьку команду першого дивізіону «Ніцца», а потім він знову грав за «Стандард» у сезоні 1991/92[3].

Свою ігрову кар'єру завершив у швейцарському клубі «Беллінцона»[4].

Виступи за збірну ред.

Дебютував збірну Югославії у 1983 році в матчі проти Франції (0:4) у Парижі[2]. Брав участь в Олімпійських іграх 1984 року. в Лос-Анджелесі, здобувши бронзову медаль[5].

Він забив переможний гол у матчі проти Болгарії (3:2) у Спліті 1983 року[6], що дозволило Югославії взяти участь у чемпіонаті Європи 1984 року, і це, безумовно, один з найважливіших моментів в історії югославського футболу.[2].

Останній матч за збірну провів у 1988 році з Шотландією (1:1) у Глазго. Загалом за головну команду Раданович провів 34 ігри і забив 3 голи.

Статистика ред.

Матчі за збірну ред.

Збірна Рік Ігор Голів
  Югославія 1983 6 1
1984 7 1
1985 11 0
1986 3 0
1987 2 1
1988 5 0
Всього 34 3

Голи за збірну ред.

No. Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
1 21 грудня 1983 Спліт, Югославія   Болгарія 3–2 3–2 Відбір на Євро-1984
2 31 березня 1984 Суботиця, Югославія   Угорщина 2–0 2–1 Товариський матч
3 16 грудня 1987 Ізмір, Туреччина   Туреччина 1–0 3–2 Відбір на Євро-1988

Досягнення ред.

Особисте життя ред.

Раданович має двох дітей, синів Гаврила (1982 р.н.) та Марка (1985 р.н.).[7] У нього є компанія, яка займається спортивним менеджментом та організацією матчів[8].

Примітки ред.

  1. а б в г Olympedia — 2006.
  2. а б в Radanović Ljubomir reprezentativci. reprezentacija.rs. 23. 12. 2018. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 23. 12. 2018.
  3. Ljubomir Radanović - Sport.de. sport.de. 23. 12. 2018. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 23. 12. 2018.
  4. Ljubomir Radanovic - Player Profile. transfermarkt.com. 23. 12. 2018. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 23. 12. 2018.
  5. Ljubomir Radanovic profile. olympic.org. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 23. 12. 2018.
  6. Гол Любомира Радановича Югославія — Болгарія 1983 [Архівовано 4 червня 2022 у Wayback Machine.], YouTube
  7. Радановић: Милош ми спасао каријеру!. Вечерње новости. 11. 02. 2018. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 23. 12. 2018.
  8. "LJUDI, JE LI TO MOGUĆE?" Radanović tri decenije kasnije: Nisam shvatao značaj gola protiv Bugarske. sport.blic.rs. 08. 06. 2017. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 23. 12. 2018.

Посилання ред.