Вікіпедія

Любомир Ніколов

Любомир Ніколов
болг. Любомир Николов
Псевдонім Колін Волмбері
Тім Деніелс
Нарві
Народився 10 січня 1950(1950-01-10) (74 роки)
Казанлик, Народна Республіка Болгарія
Громадянство Болгарія Болгарія
Національність болгарин
Діяльність прозаїк, творець ігор, перекладач, сценарист, публіцист
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів болгарська
Роки активності 1969–
Напрямок проза
Жанр наукова фантастика, книга-гра, переклад, публіцистика
Magnum opus «Хробак на осінньому вітрі»
Премії «Гравітон», «Єврокон»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколов.

Любомир Ніколов (болг. Любомир Николов — болгарський письменник-фантаст, перекладач і редактор, також відомий під псевдонімами Колін Волмбері та Тім Деніелс, під якою він публікує книгу-гру. Він є «батьком» жанру книга-гра в Болгарії[1]. Ніколов є одним із шанованих толкіністів і відомий перекладом чотирьох книг Джона Р. Р. Толкіна — «Володар перснів», «Сильмариліон», «Незавершені оповіді Нуменора та Середзем'я» і «Діти Гуріна»[2]. Любомир Ніколов — автор багатьох казок для дітей, фантастичних оповідань та романів.

Біографія ред.

Любомир Славов Ніколов народився 10 січня 1950 у м. Казанлик[3]. Він є братом письменника Сіма Ніколова[4]. Одружений, має одну доньку. Навчався на машинобудуванні у місті Тула, Росія. Закінчив факультет журналістики Софійського університету «Климент Охридський» у 1977 р. Під час навчання працював на Болгарському телебаченні, де разом зі своїми колегами під псевдонімом «Іван Славков» знімає шоу «На пагорбах часу». Працював у Центральній раді болгарських профспілок, у журналі «Крила» та у різних періодичних виданнях. Дебютував у науковій фантастиці у 1969 році оповіданням «Головний свідок»[5] . З 1991 року є професійним перекладачем і письменником[6].

Любомир Ніколов — перший болгарський автор книг-ігор. Він починає писати подібні твори в 1992 році, натхненний англійською книгою-грою, яку він випадково купив в антикварному магазині, він вирішив написати власну[7]. Першою книгою-грою, який він написав, називається «У лабіринті часу». , але був опублікований Плеяди як його третій. Спершу була опублікована «Вогняна пустеля» Equus Art (під його справжнім ім'ям), яка була першою опублікованою книгою-грою болгарського автора. Далі йде «Замок гоблінів» (зараз під псевдонімом Колін Волмбері), виданий «Плеядами». Пише переважно фентезійні (у тому числі фентезійно-гумористичні) та пригодницькі книги. Він досяг найбільшого успіху з кількома серіями — циклом про свого знакового персонажа, археолога Діка Ченсі, кількома книгами-іграми про гоблінів, історично заснованими на творах «Вершник Апокаліпсису» та «Тінь Сатани», а також епопічною фентезійною трилогією, події якої відбуваються у світі, підкореному чудовиськами — «Річка, з якої ніхто не повертається», «Цвяхи проти вогню» та «Крижаний вихор смерті». Його книги-ігри характеризуються відносно простими ігровими системами та акцентом на літературу, а правильний шлях всередині підтверджує моральний вибір; Колін завжди винагороджує мужність, дружбу та благородство[8].

Дебютний роман автора «Суд поколінь» (у співавторстві з хіиіком Георгієм Георгієвим) являє собою екологічну антиутопію. Також Ніколов є автором сольних фантастичних романів —— «Кріт», «Хробак під осіннім вітром», «Десятий праведник»[9][7]. За його оповіданням «Гребінець для гобліна», знято телефільм[8]. Він написав близько 25 книг-ігор під псевдонімом Колін Волбері (Colin Walmbury) до занепаду цього жанру у 1999 році. Любомир Ніколов працював позаштатним перекладачем і письменником у жанрі фентезі. Майже з самого початку є учасником Клубу художньої літератури імені Івана Єфремова при Софійському міському молодіжному центрі. Майже з самого заснування є членом клубу художньої літератури «Іван Єфремов» при Софійському міському молодіжному центрі.

Нагороди ред.

Любомир Ніколов — лауреат премії «Єврокон» (Франція, 1987), «Соцкон» (1989) і «Гравітон» (2001)< за загальну креативність, нагороду читача за найкращий фантастичний роман десятиліття (2002), Премія Спілки перекладачів. «Крижана цитадель» отримала нагороду «Книга року в Болгарії» 2014[10] та за «Найкращу книгу-гру» від Національної премії фентезі 2015. На цих же нагородах Любомир Ніколов отримав приз за найкращого перекладача.[11]

Бібліографія творів ред.

Романи ред.

  • «Суд поколінь» (болг. «Съдът на поколенията») (разом з Георгієм Георгієвим[bg]), 1978 р.
  • Кріт (болг. «Къртицата»), 1981
  • «Хробак на осінньому вітрі» (болг. «Червей под есенен вятър»), 1986 (отримав премію «Єврокон» за 1987 рік)
  • «Десятий праведник» (болг. «Десетия праведник»), 1999 (отримав «Читацьку премію за найкращий роман десятиліття»)[12]
  • Сіра дорога, частина I: Спадкоємець (болг. «Сивият път част I: „Наследникът »), 2014
  • «Забуті казки» (болг. «Забравени сказания»), 2014

Оповідання ред.

  • «Головний свідок»
  • «Крапля волі»Курсивний текст
  • «Доставка в пляшці»
  • «Гоблінський гребінь»
  • «Ліс»
  • «Ліки від ліні»
  • «Ніде бар»
  • «До кінця зимової ночі»
  • «Свято гунів»
  • «Канікули починаються»
  • «Посланець старійшин»
  • «Принтер для барабанів»

Книги-ігри ред.

  • «Ніч перевертнів»
  • «Син світла»
  • Пекельна вежа
  • «Останні двері»
  • «Вогняна пустеля»
  • «Замок гоблінів»
  • «У лабіринті часу»
  • Операція «Зоряний гість»
  • «Крижані пірати»
  • «Річка, з якої ніхто не повертається»
  • «Політ грифона»
  • «Цвяхи проти вогню»
  • «Крижаний вихор смерті»
  • «Гримуар»
  • «Врятувати Титанік»
  • «Гобліни повернулися»
  • «Таємниця гоблінів»
  • «Ліс демонів»
  • Чорне дзеркало
  • «Прокляття замку Муш-Мурок»
  • Вершник Апокаліпсису
  • «Тінь Сатани»
  • «Конан і гра богів»
  • «Колони вічності»
  • «Квинтар слонів»
  • «Підземний біг ([strat]])»
  • «Володар звірів» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Три камені долі» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Святилище Гіпербореї» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Крижана цитадель» (Премія «Золота Ніка»[ru]) за найкращу книгу-гру 2014 року, нагорода за найкращу болгарську книгу за 2014 рік від «Цитаделі»

Збірки ред.

  • «Нові казки з усього світу», 2012

Переклади ред.

Любомир Ніколов перекладав понад 100 книг різних жанрів. Серед них:

Примітки ред.

  1. ↑ [1]
  2. ↑ Любомир Николов (автор и преводач). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  3. ↑ ПРЕВОДАЧАТ НА "ВЛАСТЕЛИНЪТ НА ПРЪСТЕНИТЕ" ЛЮБОМИР НИКОЛОВ - Елена Владова. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  4. ↑ Сим Николов за книгите-игри. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  5. ↑ Любомир Ніколов на сайті https://flibusta.club/ [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)]
  6. ↑ Любомир Николов - първият лауреат на фондация "Елизабет Костова". Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  7. ↑ а б Любомир Николов: “Българската фантастика се намира в много труден период на съзряване!” Десислава Бакърджиева - 9 Септември 2004. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  8. ↑ а б На лов за фантаст Брой 4 (488), 29.01.2002 - 4.02.2002 г. Изборът на Мария Станкова:. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  9. ↑ ПРЕВОДАЧЪТ НА "ВЛАСТЕЛИНЪТ НА ПРЪСТЕНИТЕ" ЛЮБОМИР НИКОЛОВ - Елена Владова. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  10. ↑ Нагороди за 2014 р. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  11. ↑ Национални фантастични награди 2015 – резултати, архів оригіналу за 3 лютого 2017, процитовано 19 травня 2016
  12. ↑ 'Десетият праведник' е най-добрата наша фантастична книга за последните 10 г. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любомир_Ніколов&oldid=40788047