Любачів (літописне місто)

Любачів, літописне місто
Любачів (нині м. Любачів Підкарпатського воєводства, Польща) був заснований на межі 12 і 13 ст. на північному заході Галицької землі на р. Любачівка (притока Сану, басейн Вісли). Відомий з тексту Галицько-Волинського літопису за 1214 про угоду між угорським королем Андрашем II і краківським князем Лешеком Білим, згідно з якою було поділено Галицьку землю: «король посадыв сына своего в Галичи, а Лестькови да Перемышль, а Пакославу Любачев» (Пакослав — воєвода краківського кн. Лешека Білого). Дослідники припускають, що на той час Любачів був уже важливим містом, порівнянним із Перемишлем, очевидно, мав розвинені ремесла й торгівлю.

Археологічно не досліджений.

Джерела та література

• Котляр М. Ф. Любачів, літописне місто // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

• Котляр М. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. К., 1985.