Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні
Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні, герцог Невера (фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini; 16 грудня 1716, Париж — 25 лютого 1798, там само) — французький політик і письменник. Член Французької академії.
Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini | ||||
Народився |
16 грудня 1716[1][2][3] Париж, Королівство Франція | |||
Помер |
25 лютого 1798[1][2] (81 рік) Париж, Франція | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | дипломат, письменник, поет, військовослужбовець | |||
Членство | Французька академія (25 лютого 1798)[4], Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Академія надписів та красного письменства (1798)[5] | |||
Рід | Mancini familyd | |||
Батько | Philippe Jules François Mancinid | |||
Діти | Adélaïde Diane de Cosséd[6] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні у Вікісховищі |
Біографія ред.
Манчіні-Мазаріні був сином герцога Невера, Філіпа Жуля Франсуа Манчіні (1676—1768) та його дружини Маріанни Спіноли (1687—1739).[7] Його батько Філіп Манчіні походив з сімейної династії, з якої також походив кардинал Мазаріні, герцог Неверу Джуліо Мазаріні.[8]
Манчіні-Мазаріні успішно дебютував як письменник. Він став відомим як автор деяких успішних п'єс. 1742 року він був обраний до Французької академії як наступник покійного єпископа Клермона Жана-Батиста Массійона (крісло № 4). 1796 року письменник Габріель-Марі Легуве став наступником Манчіні-Мазаріні в академії. З 1756 року Манчіні-Мазаріні був також членом Прусської академії наук .
У Парижі Манчіні-Мазаріні одружився з Еленою Франсуазою Феліпо де Поншартрен (1715—1781). У пари було декілька дітей, серед яких Елен Жулі, яка згодом вийшла заміж за графа де Гісора, Луї-Марі Фуке де Бель-Іль, і Аделаїда Діана, яка стала дружиною Луї Еркюля Тімолеона де Коссе, герцога Бріссака.
1748 року Манчіні Мазаріні був відправлений в дипломатичну місію до Святого Престолу в Рим, а 1756 року втдбув з дипломатичною місією до Берліна до Фрідріха Великого . 1763 року він представляв інтереси французького двору при дворі Георга III в Лондоні, а між 1763 і 1787 роками служив міністром Людовіка XVI.
Саме через цю останню посаду в роки терору він прийшов у немилість і був заарештований. Проте цей час йому вдалося пережити.
Манчіні-Мазаріні помер у віці 81 року 25 лютого 1798 року в Парижі.
Вибрані твори ред.
як автор
- La Colette fixée. Comédie en 3 actes en vers; avec un divertissement. Paris 1746 (zusammen mit Charles-Antoine Leclerc de La Bruère und Claude-Henri de Fusée de Voisenon).
- Fables de Mancini-Nivernois. Paris 1796.
як перекладач
- Horace Walpole: Essai sur l'art des jardins modernes. Paris 1785.
Література ред.
- Paul Mesnard: Histoire de l'académie française depuis sa fondation jusqu'en 1830. Charpentier, Paris 1857.
Посилання ред.
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ Annuaire prosopographique : la France savante
- ↑ Французька академія — 1635.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Libro d'Oro della Nobiltà Mediterranea. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Genealogie der Familie Mancini-Mazarini. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 липня 2020.