Лучок Михайло Тихонович

Михайло Тихонович Лучок
Народження	21 листопада 1918; с.Наумівка
Смерть	26 липня 1944 (25 років); Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	РСЧА
Роки служби	1939—1944
Звання	Молодший лейтенант
Війни / битви	Німецько-радянська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лучок.

Михайло Тихонович Лучок (21 листопада 1918 — 26 липня 1943) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія ред.

Народився в селі Наумівка Корюківського району в простій селянській родині. Українець. Рано був привчений до тяжкої селянської праці. Працював у колгоспі, в 16 років очолював польову бригаду. Тут він зустрів і свою майбутню дружину Ольгу.

Коли почалася Друга світова війна, Михайло був призваний до РСЧА. Дружина з дітьми евакуювалася до Росії у місто Кроми. Служив у 229 полку стрілецької дивізії. Коли йшли бої за визволення Кромів, солдати спостерігали таку картину: гітлерівці тікали з міста, а за ними бігли люди з лопатами. Потім вони зупинились і почали похапцем розкопувати землю. Туди попросився і Лучок. Там він дізнався, що гітлерівці перед своїм відступом вирили дві ями, скинули туди сто сорок дев'ять чоловік і живцем закопали. Серед них була і його дружина.

Коли перед 229 стрілецьким полком 13 армії командування поставило завдання форсувати Дніпро, авангардну групу розвідників очолив єфрейтор Лучок. Сміливці плавом непомітно дісталися протилежного правого берега. Першим ступив на землю Михайло. Разом зі своїми друзями він розвідав ворожі позиції, вогневі точки, коригував вогонь нашої артилерії. Полк виконав завдання командування. А за участь в успішній операції Михайлові Тихоновичу Лучку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу наказом Президії Верховної ради СРСР від 10 жовтня 1943 року. Він став офіцером і командиром взводу розвідників.

Війна просувалася на Захід. Разом із дієвою армією визволяв Україну і Михайло Лучок. Остання розвідка Лучка була в передгір'ї Карпат. У районі сіл Товмачок і Молодятин група розвідників на чолі з Лучком не очікувано потрапила на мінне поле, де командир загинув. Похований у смт. Ланчин.

Джерела ред.

1. Божок В. Течія імен золота / В. Божок. — Чернігів, 2014. — С. 30 (Лучок М. Т.).

2. Героев подвиги бессмертны: очерки о Героях Советского Союза. — К.: Политиздат, 1977. — С. 268 (Лучок М. Т.).

3. Корюківка — моя і наша / автор-упоряд. Василь Устименко. — К.: Видавничий дім «Комп'ютерпрес», 2007. — C. 236—238. Про Героїв Радянського Союзу, імена яких вписані в Золотий фонд Корюківського району.

4. Милейко Л. Це потрібно живим / Л. Милейко // Маяк. — 1989. — 11 квіт. — С. 2. Про Героїв Радянського Союзу М. Т. Лучка, Ф. М. Стрільця.

5. Наріжний Б. Горобинова заграва: розповідь-документ про трагедію Корюківки / Б. Наріжний. — К.: Молодь, 1979. — С.22. Згадуються імена Героїв Радянського Союзу, вихідців Корюківщини.

6. Секрет Н. І офіцер, і рядовий … / М. Секрет // Маяк. — 1989. — 9 лют. — С. 3. Про Героїв Радянського Союзу, вихідців з Наумівки Корюківського району М. Т. Лучка, Ф. М. Стрільця.

7. Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини. — К.: Дім, сад, город, 2011. — С. 275—292. Згадуються Герої Радянського Союзу, що народились на Корюківщині.

8. Чернігівська область: історія міст і сіл Української РСР / ред. колегія тому: О. І. Дериколенко (голова). — К.: Укр. рад. енцикл., 1972. — С. 361, 376—377.

9. Чернігівщина: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Укр. рад. енцикл., 1990. — С. 348. Про уродженців Корюківщини — Героїв Радянського Союзу.

10. Чернігівщина у вогні: календар 2003. — К.: Український Центр духовної культури, 2002. — С. 319 (М. Лучок).