Павло Кіндратович Луценко (1873, Краснокутськ, Богодухівський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 1934, Харків, УРСР, СРСР) — російський і радянський український піаніст, педагог, професор і завідувач кафедри фортепіано у Харківській консерваторії (у 1918—1922 — ректор), музично-громадський діяч.

Луценко Павло Кіндратович
Основна інформація
Дата народження 1873
Місце народження Краснокутськ, Богодухівський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Дата смерті 1934
Місце смерті Харків, Українська СРР, СРСР
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії музичний педагог, піаніст
Освіта ХНУ імені В. Н. Каразіна, Харківське музичне училище імені Бориса Лятошинського і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Інструменти фортепіано
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Біографічні відомості ред.

У 1897 році закінчив Харківський університет (юридичний факультет).

Музичну освіту починав приватно, потім закінчив Харківське музичне училище з класу фортепіано А. Шульца-Евлера, продовжив навчання в Берліні у Е. Єдлічки.

У 1900 році закінчив екстерном Санкт-Петербурзьку консерваторію, склавши іспити на звання вільного художника.

У 19001914 рр. викладав в Німеччині, у тому числі в Берліні в Консерваторії Штерна, де серед його учнів були, зокрема, Альфред Ла Ліберте, Надія Ландесман, Йосиф Маргуліс і Станіслав Липський. Концертував у Берліні і інших містах Німеччини, у тому числі з Берлінським філармонічним оркестром виконував фортепіанні концерти М. А. Римського-Корсакова, П. І. Чайковського і А. С. Аренського.

У 1914—1915 — викладав у Тіфліському музичному училищі.

З 1916 — викладав у Харківському училищі ІРМТ.

У 1917—1934 — професор і завідувач кафедри фортепіано у Харківській консерваторії (у 1918—1922 — ректор). У Харкові мав багатьох учнів, з яких вийшли відомі піаністи-виконавці: В.Петров, Л.Сагалов, В.Топілін, М.Фоменко та інші. У 1920-х роках концертував у Харкові, виконував сонати Бетховена, прелюдії і фуги Й. С. Баха, «Симфонічні етюди» Шумана та ін. Павло Луценко став фундатором харківської фортепіанної школи.

 
Меморіальна дошка в Харківському університеті мистецтв

Література ред.

  • Big Encyclopedia Book 12.djvu/page444-629px-Yuzhakov Big Encyclopedia Book 12.djvu.jpg Люценко, Павло Кондратьевич[недоступне посилання з липня 2019] // Велика енциклопедія Южакова. — Т.12. — 1903. — Стор. 435
  • Кашкадамова Н. Фортеп'янно-виконавське мистецтво України. — Львів: КІНПАТРІ ЛТД,2017. — С.140-143. ISBN 978-966-7585-19-6.
  • Кононова О. В. Луценко Павло Кіндратович // Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017. До 100-річчя від дня заснування : мала енциклопедія / Харків. нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова. — Харків: «Водний спектр Джі-Ем-Пі», 2017. — С. 276. ISBN 978-617-7445-38-7 (Т. 1).
  • Лисенко Л. Ф. Павло Кіндратович Луценко та його учні: Шляхи формування Харківської піаністичної школи. — Харків: Лівий беріг, 1998. — 80 с. ISBN 966-02-0727-1.
  • Павло Кіндратович Луценко і сучасність: Зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., Харків, 17— 25 жовтня 2000 р. / Харківський держ. ін-т мистецтв ім. І. П. Котляревського / Н. Л. Бабій (відп.ред.). — Харків: Факт, 2001. — 96 с.
  • Пінчук О. Г. Canto sospeso / Перервана пісня: Книга про В. В. Топіліна: Монографія / Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського  — Харків: Вид-во «Естет Прінт», 2018. — 456 с. ISBN 978-966-97844-0-7.
  • Швачко Т. О. Луценко Павло Кіндратович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — С. 145.
  • Шевчук Ол. Луценко Павло Кіндратович // Українська музична енциклопедія. — Т. 3. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — С. 206—207.