Луніна Інна Олександрівна

українська вчена-економістка

І́нна Олекса́ндрівна Лу́ніна (нар. 30 серпня 1949, Новосибірськ) — український вчений-економіст, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України   (2004).

Луніна Інна Олександрівна
Народилася 30 серпня 1949(1949-08-30) (74 роки)
Новосибірськ
Діяльність економістка
Alma mater Новосибірський державний університет
Галузь Економіка (наука)
Заклад Інститут економіки та прогнозування НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор економічних наук
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України

Лауреат державної премії з науки і техніки 2017 р. за роботу «Інституційна трансформація фінансово-економічної системи України в умовах глобалізації»[1]

Біографія ред.

Закінчила економічний факультет Новосибірського державного університету за спеціальністю «економіст-математик». В 1983 році в Інституті економіки АН УРСР захистила кандидатську дисертацію на тему «Удосконалення планування показників виробничо-господарської діяльності в промисловому об’єднанні».

В 2001 році захистила докторську дисертацію на тему «Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин України». В 2004 році їй присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (Указ Президента України від 24 грудня 2004 року №1534).

Основними напрямами наукових досліджень І. О. Луніної є державні фінанси, методологія бюджетного прогнозування, сучасна концепція реформування міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів України.

Вона є членом Громадської ради при Міністерстві фінансів України[2], входила до складу українсько-німецької консультаційної групи при Уряді України, була національним експертом Світового банку по проектах «Фіскальна дисципліна в Україні», «Податкова політика та адміністрування податків», «Меморандум економічного розвитку України».

Працює в Державній установі «Інститут економіки та прогнозування НАН України», де завідує відділом фінансового та бюджетного прогнозування.

Наукові досягнення ред.

Луніна І.О. є автором понад 100 наукових праць, серед яких 3 особисті та 16 колективних монографій. Написаний нею у співавторстві підручник "Мікроекономіка і макроекономіка" витримав три видання (у 1998, 2001, 2003 роках). Найбільш відомі монографії: «Державні фінанси України в перехідний період»; «Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання»; «Україна на роздоріжжі: уроки з міжнародного досвіду реформ»; «Роль держави у довгостроковому економічному зростанні»; «Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку», «Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні», «Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду», «Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин»[3].

Луніна І.О. є членом редакційної колегії журналу «Економіка і прогнозування».

Посилання ред.

  1. Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року». Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
  2. Громадська рада при Міністерстві фінансів України [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] www.minfin.gov.ua
  3. Відділ фінансового та бюджетного прогнозування [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] www.ief.org.ua

Джерела ред.

Література ред.

  • Луніна І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин: Монографія / І. О. Луніна. — К.: Наукова думка, 2006. — 432 с.
  • Вахненко Т. П., Кваснюк Б. Є., Луніна І. О., Барановський О. І., Дем’яненко В. В. Формування бюджету України та бюджетно - податкова політика у 1999 - 2001 рр.: Наук. доп. / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2000. — 102 с.
  • Диверсифікація доходів місцевих бюджетів: монографія / [Луніна І. О., Кириленко  О. П., Лучка А. В. та ін.] ; за ред. І. О. Луніної; НАН України, Інститут економіки та прогнозування. — К., 2010. — 320 с.
  • Луніна І. О. , Короткевич О. В., Вахненко Т. П. Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток: Наук. доп. / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2000. — 96с.