Лук'янюк Костянтин Костянтинович
Костянти́н Костянти́нович Лук'яню́к (26 листопада 1993 — 17 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Лук'янюк Костянтин Костянтинович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
26 листопада 1993 Карапчів | |
| Смерть |
17 серпня 2014 (20 років) Лутугине | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях ред.
Народився 1993 року в селі Карапчів (Глибоцький район, Чернівецька область). Батьки були військовиками, мама Ольга Іллівна служила на кордоні. Коли Костянтин навчався у 8-му класі глибоцької ЗОШ № 1, батьки розлучилися. Вітчим також був військовиком.
Служив за контрактом, старший солдат, старший навідник 24-ї окремої механізованої бригади. З весни-літа 2014-го брав участь у боях на сході України.
Загинув біля Лутугиного під час обстрілу — прикрив своїм тілом побратимів, аби вони залишилися живими. З п'яти вояків вижили двоє. Про загибель Костянтина згадує боєць «Айдару» Орест Каракевич у спогадах про бої за Хрящувате.[1]
Без Костянтина лишились мама Ольга, старша на рік сестра Аліна, бабуся, вітчим.[2][3]
Похований у селі Карапчів 24 серпня 2014 року.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
- нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 38
- 8 травня 2015 року в Глибокій на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 1 йому відкрито меморіальну дошку.
Примітки ред.
- ↑ Айдар - батальйон Героїв. Одинадцять днів важкого бою. Фото. Гал-інфо. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 15 серпня 2017.
- ↑ Подзвін за Героями… Костянтин Лук'янюк та Сергій Ковальчук…
- ↑ Подзвін за героями: у Чернівцях вшанували пам'ять двох загиблих бійців, один з них проживав у Глибоцькому р-ні — Костянтин Лук'янюк
- ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
Джерела ред.
- Лук'янюк Костянтин Костянтинович [Архівовано 31 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Герої
- Щоб людина зрозуміла, що їй є для чого жити, у неї має бути те, за що варто віддати життя[недоступне посилання з липня 2019]
- Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Український Меморіал
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |