Еміль Володимирович Лотя́ну (молд./рум. Emil Loteanu; нар. 6 листопада 1936, Клокушна — пом. 18 квітня 2003, Москва) — радянський і молдовський кінорежисер, поет і кінодраматург. Заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР з 1969 року, народний артист РРФСР з 1980 року.

Лотяну Еміль Володимирович
молд./рум. Emil Loteanu
Дата народження 6 листопада 1936(1936-11-06)[1][2]
Місце народження Клокушна, Румунське королівство
Дата смерті 18 квітня 2003(2003-04-18)[3][1][2] (66 років)
Місце смерті Москва, Росія[2]
Поховання Ваганьковське кладовище[4]
Громадянство  Румунське королівство
 Румунія
 СРСР
 Росія
 Молдова
Національність Румуни[5] і Romanian diasporad[5]
Релігія Молдовська православна церква
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії і Saint Sava Colleged[4]
Професія кінорежисер, сценарист, поет, режисер
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd, Молдова-фільм і Мосфільм
Членство СК СРСР
Нагороди
IMDb ID 0521422
CMNS: Лотяну Еміль Володимирович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 6 листопада 1936 року в селі Клокушна (нині Окницький район Молдови) у сім'ї вчителів. Отроцтво пройшло у Бухаресті, де він закінчив гімназію[6].

У 1953—1955 роках навчався на акторському факультеті Школи-студії МХАТ у майстерні Василя Топоркова у Москві. У 1962 році закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня Григорія Рошаля та Юрія Геніки)[6].

У 1962—1973 роках працював режисером на кіностудії «Молдова-фільм»[6]. Член КПРС з 1968 року. З 1973 року — режисер «Мосфільму». Секретар правління Спілки кінематографістів СРСР з 1981 року. Наприкінці 1980-х років знову повернувся на «Молдова-фільм», працював на молдавському телебаченні. У 1987—1992 роках президент Спілки кінематографістів Молдови. Викладав на курсах акторів театру в Кишинівському інституті мистецтв[6].

Помер в Москві 18 квітня 2003 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі[6].

Творчість ред.

Фільмографія
Автор збірок
  • віршів — «Смятение» (1956), «Зов звёзд» (1962), «Ритмы» (1965), «Стихи» (1970);
  • прози — «Белая скрипка» (1963), «Буколика» (1966), «Лаутары» (1972).

Примітки ред.

Література ред.