Ложкарство
Ложка́рство — деревообробний промисел з виготовлення ложок, ополоників, мисок, тарілок та іншого кухонного начиння.
Ложка́р чи ложечник[1] — майстер з виготовляння дерев'яних ложок і дрібного дерев'яного посуду.
Технологія ред.
Ложкарством займалися звичайно чоловіки похилого віку. Для цього ремесла використовувалися здебільшого такі породи деревини, як клен, береза, осика, липа, інколи груша. Вимогою до сировини були легкість оброблювання і стійкість до розтріскування. Згодом — здатність утримувати фарби через деякий час експлуатації. З розпиляного дерева майстер робив спочатку заготовки (у деяких районах називалися «гентинами»)[2], котрі оброблялися потім за допомогою спеціальних ложкарських інструментів — різця чи лижки — кривого ножа для вирізання заглибини[3][4] та шліфера, а також ножа та найпростішого токарного верстата.
Сучасні дерев'яні ложки зазвичай прикрашають розписом. Широко відомі ложки, оздоблені у техніці хохломського розпису — російського народного промислу, що з'явився у селі Хохлома Нижньогородської області.
Різновиди дерев'яних ложок ред.
В Україні колись існувало до 150 різновидів дерев'яних ложок. От деякі з них:
- Батьківська ложка —
- Захалявна ложка — ложка, яку носили застромленою за халяву чобота
- Козацька ложка —
- Купецька ложка — ложка тонкого, чистого оброблення, розписана та оздоблена
- Межеумок (букв. «гібрид») — проста селянська нефарбована ложка
- Міщанська ложка — ложка тонкого, чистого оброблення
- Монастирська ложка —
- Насипна ложка —
- Рибальська ложка —
- Розливна ложка (ополоник) — велика глибока ложка для розливання рідких страв
- Циганська ложка —
- Чумацька ложка — ложка, товстіша та грубіша за селянську[5]
Музичний інструмент ред.
Інші вироби ред.
Поряд з ложками, майстри-ложкарі робили з дерева і інше дрібне начиння: ко́вга́нки (ступки для товчіння сала), миски, тарілки, невеличкі стаканчики.
Галерея ред.
-
Дерев'яна ложка з Гуцульщини -
Дерев'яні і нефарбовані ложки -
Дерев'яна і фарбована -
Тибетська ложка, придбана в Катманду.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Ложечник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Гентина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Лижка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Різець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ По ремеслу и промысел… [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Журнал «Вокруг света», июль 1998
Джерела ред.
- Ryszard Bobrow: Altes Besteck. Krajowa Agencja Warszawa, Warschau 1982 (ohne ISBN).
- Susanne Prinz: Besteck des 20. Jahrhunderts. Vom Tafelsilber zum Wegwerfartikel. In: Die praktische Reihe zur Alltagskultur des 20. Jahrhunderts. Klinkhardt und Biermann, München 1993, ISBN 3-7814-0356-4. S. 14 ff.
- Reinhard W. Sänger: Das deutsche Silberbesteck. Biedermeier, Historismus, Jugendstil (1805—1918). Arnold, Stuttgart 1991, ISBN 3-925369-10-4.