Ложешніков Володимир Іванович
Володи́мир Іва́нович Ложешніков — солдат резерву, капітан міліції у відставці, Міністерство внутрішніх справ України.
| Ложешніков Володимир Іванович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 травня 1962 Воркута | |
| Смерть |
31 серпня 2014 (52 роки) Іловайськ | |
| Alma Mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | |
| Псевдо | «Ест» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія ред.
Його батьки були робочими. 1979 року закінчив школу в Псковській області, служив в РА, з 1984-го в органах МВС СРСР. 1989 року з відзнакою закінчив Талліннську спеціальну школу міліції, 1997-го — Національну академію ім. Ярослава Мудрого. З 1990 року працював в Черкасах у підрозділах карного розшуку, був замісником начальника відділу карного розшуку Соснівського району Черкас. Після звільнення із міліції займався підприємництвом. Кандидував в депутати до Черкаської міської ради.
Після початку російсько-української війни з іншими волонтерами займався формуванням загонів самооборони в Черкасах.
Доброволець, старший оператор протитанкового взводу, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».
Першого поранення зазнав у Іловайську 18 серпня. Брав участь в «лобовій» атаці на «Таврії» з гранатами танкових підрозділів російських частин. Важкопоранений 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими терористами. Помер 31 серпня в Кутейниковому, перебуваючи у полоні терористів. Смерть настала не від отриманих ран — від байдужості російських військових лікарів. Ложешнікову не ввели антисептики, почалась гангрена, через дві доби він помер.
Вдома лишилася дружина та троє дітей. Похований в селі Свидівок Черкаського району.
Нагороди ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно).
17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[1].
Вшанування пам'яті ред.
23 травня 2015 року відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на його честь — встановлено біля входу до будівлі Соснівського райвідділу міліції.
22 лютого 2016 року, в рамках процесу декомунізації, вулицю Крупської у Черкасах було перейменовано на вулицю Володимира Ложешнікова.[2]
4 червня 2016-го на стіні будинку черкаського залізничного вокзалу відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Ложешнікова.
Примітки ред.
- ↑ Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Міський голова декомунізував 62 черкаські вулиці та провулки (перелік) [Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.], «ІнфоМІСТ», 22/02/2016
Джерела ред.
- Указ Президента України від 27 листопада 2014 року року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Ложешніков Володимир Іванович [Архівовано 1 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Гуменний: Загинув Герой. Його ім'я — Володимир Іванович Ложешніков [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- На «Таврії» проти танків
- В Черкасах відкрито меморіальну дошку на честь загиблого героя
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |