Вікіпедія

Личев Іван Якимович

радянський політик (1881-1972)

Іван Якимович Личев (11 червня 1881(18810611), село Обшаровка Самарського повіту Самарської губернії, тепер Приволзького району Самарської області, Російська Федерація — 16 листопада 1972, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, керуючий справами ЦК ВКП(б), відповідальний секретар Самарського губернського комітету РКП(б), народний комісар робітничо-селянської інспекції Білоруської РСР. Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) у 1927—1930 роках. Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1938 роках.

Личев Іван Якимович
Народився 11 червня 1881(1881-06-11)
село Обшаровка Самарського повіту Самарської губернії, тепер Приволзького району Самарської області, Російська Федерація
Помер 16 листопада 1972(1972-11-16) (91 рік)
Москва, СРСР
Поховання Другий християнський цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Членство Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет і Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Личев.

Життєпис ред.

Народився в родині мельника. У 1892 році закінчив два класи міністерської сільської школи. У 1893—1894 роках — учень кравецької майстерні в Самарі.

З березня 1894 по листопад 1900 року — кочегар, матрос, учень слюсаря товариства «Мазут» в Астрахані. У листопаді 1900 — жовтні 1902 року — слюсар товариства «Мазут» у Самарі.

У жовтні 1902 року призваний на російський флот, зарахований в 36-й флотський екіпаж у місті Севастополі. Навчався на Кронштадтських мінних класах, служив на навчальному судні «Березань», а потім на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський», мінно-машинний квартирмейстер 2-ї статі. У 1904 році — курсант Кронштадтських вищих військових унтер-офіцерських курсів.

Член РСДРП(б) з серпня 1904 року. Член Севастопольської організації РСДРП.

Учасник відомого повстання на броненосці «Потьомкін», під час повстання входив до складу суднової комісії. Після висадки в Констанці, з червня 1905 року — на еміграції в Румунії. Жив у містах Бузеу, Бухаресті, Кимпіна, Плоєшті. З червня 1905 по серпень 1907 року працював котельником, машиністом парової молотарки, робітником нафтоперегінного заводу «Зірка Румунії». Брав участь в роботі «Об'єднаного матроського комітету в Бухаресті».

У 1907 році за паспортом на ім'я Дорфман виїхав до Канади, де жив в комуні матросів і російських емігрантів під Монреалем. Після розпаду комуни з вересня 1907 по серпень 1910 року працював слюсарем залізничної компанії біля міста Монреалю. Закінчив сільськогосподарські курси в Канаді.

Член Американської соціалістичної партії, секретар її Російського соціал-демократичного відділу з 1907 по 1917 рік.

З серпня 1910 по березень 1912 року — слюсар, механік лісопильних заводів у Гранд-Форсі (Британська Колумбія). У березні 1912 — квітні 1914 року — слюсар залізничних майстерень в місті Огдені штату Юта (США).

З квітня 1914 по серпень 1917 року жив у Нью-Йорку, працював слюсарем машинобудівного (артилерійського) заводу «Айвіс і компанія». У листопаді 1917 року через Осло і Стокгольм повернувся разом з дружиною і дочками в Росію.

У листопаді 1917 — червні 1918 року — член організаційного бюро та член виконавчого комітету Самарської повітової ради Самарської губернії. У січні — червні 1918 року — товариш комісара землеробства Самарського повіту.

У червні — жовтні 1918 року — на політичній роботі в РСЧА: завідувач політчастини, політичний комісар комуністичного полку в містах Саратові та Вольську.

У жовтні 1918 — червні 1919 року — завідувач Самарського губернського земельного відділу.

З 22 травня 1919 року — голова президії Самарського повітового комітету РКП(б).

У червні 1919 — серпні 1920 року — голова виконавчого комітету Самарської повітової ради.

У серпні — грудні 1920 року — заступник голови та член президії виконавчого комітету Самарської губернської ради.

У січні — березні 1921 року — член колегії Самарського губернського земельного відділу.

У березні — травні 1921 року — голова Іващенковського революційного комітету Самарської губернії.

У травні — серпні 1921 року — голова Пугачовського повітового революційного комітету Самарської губернії.

З серпня по листопад 1921 року перебував на лікуванні після травм, отриманих в автомобільній аварії.

У листопаді 1921 — січні 1922 року — член правління, завідувач відділу розподілу, завідувач відділу громадського харчування Самарської губернської спілки споживчих товариств.

У січні 1922 — травні 1924 року — голова Самарської губернської спілки споживчих товариств.

10 травня 1924 — 1 вересня 1925 року — відповідальний секретар Самарського губернського комітету РКП(б).

У вересні 1925 — січні 1928 року — голова Центральної спілки сільськогосподарської тютюнової і махорочної кооперації «Центротютюнспілка» в Москві.

У січні 1928 — грудні 1929 року — завідувач непланової інспекції Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) та член колегії Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР.

У грудні 1929 — серпні 1931 року — генеральний консул Повноважного представництва СРСР у Великій Британії.

У серпні 1931 — серпні 1932 року — завідувач сектора транспорту і зв'язку відділу розподілу адміністративно-господарських та профспілкових кадрів ЦК ВКП(б).

У серпні 1932 — березні 1934 року — голова Центральної контрольної комісії КП(б) Білорусі — народний комісар робітничо-селянської інспекції Білоруської РСР.

У березні 1934 — жовтні 1935 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Далекосхідному краю.

У жовтні 1935 — травні 1938 року — керуючий справами ЦК ВКП(б).

У вересні — грудні 1938 року — державний арбітр Держарбітражу РНК СРСР.

9 листопада 1938 року виведений із складу Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) за зловживання службовим становищем.

У січні 1939 — грудні 1942 року — заступник директора із адміністративно-господарського управління Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва. З квітня 1940 року — персональний пенсіонер республіканського значення через інвалідність.

У січні 1943 — квітні 1948 року — працівник Зоокомбінату Управління культурно-освітніх підприємств виконавчого комітету Московської міської ради.

З квітня 1948 року — персональний пенсіонер у Москві.

Помер 16 листопада 1972 року в Москві. Похований в місті Одесі.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Іван Акимович Личев — Почесні громадяни Одеси — Про місто — Одеса - моє місто — Офіційний сайт міста Одеса. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Личев_Іван_Якимович&oldid=35226483