Лиховид Оксана Михайлівна

українська композиторка, музикознавиця, журналістка, поетка, громадська діячка

Окса́на Миха́йлівна Лихови́д (до шлюбу Стецик, 1944—2014) — українська композиторка, музикознавиця, педагог, заслужений діяч мистецтв України (2007).

Лиховид Оксана Михайлівна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 7 грудня 1944(1944-12-07)
Місце народження Копичинці
Дата смерті 14 грудня 2014(2014-12-14) (70 років)
Місце смерті Мукачеве
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Професії музикантка
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Життєпис ред.

Народилася в учительській сім'ї Стециків, 1945 року батьки переїхали у Мукачево. Мати Тетяна Стецик працювала в ЗОШ № 5, батько, Михайло Стецик, працював директором спецшколи при обласній дитячій клінічній лікарні. Закінчила Мукачівську ЗОШ № 2 імені Т. Г. Шевченка, Ужгородське музичне училище.

1963 року стала лауреаткою обласного конкурсу самодіяльних композиторів в Ужгороді.

1969 року закінчила Київську консерваторію, клас О. Шреєр-Ткаченко, де згодом й лишилася працювати.

Протягом 1972—1980 років викладала на кафедрі історії української музики. В 1980—1982 роках входила до складу редакційної колегії з музичних питань міністерства культури УРСР. Протягом 1985-1986-х — наукова редакторка видавництва УРЕ, виступала з авторськими програмами на українському радіо.

У 1986—1992 роках викладала та завідувала музичною школою у якутському місті Нерюнгрі, де організувала громадсько-культурне товариство «Кобзар»; проводила «Українські вечорниці» та вела роботу з дітьми у суботніх українських школах.

Від 1992 року — викладачка імпровізації та композиції мукачівської школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона. В 1994—1995 роках — художня керівниця Ужгородської філармонії, викладачка музичної літератури Ужгородського музичного училища. Від 1996 року проживала у Нью-Йорку, викладала в Українському музичному інституті Америки. 2000 організувала аматорський ансамбль пісні «Українська родина», протягом 2002—2005 років — директор центру «Українська світлиця».

Розміщувала публікації в українських, російських, американських та канадських виданнях. На вірш Оксани Лиховид Олександр Білаш написав поему «Молитва до музики» для баритона з оркестром.

Серед творів:

  • «Заквітчані гори» (слова Юлія Боршоша-Кум'ятського, 1993),
  • «Добре тому, добре» («Щастя життя», слова Олександра Духновича, 1994, для хору без супроводу)
  • «Молитва до Діви Марії» (1994, слова власні, для солістки й хору із супроводом)
    • романси
  • «Білі хмарини» (слова Василя Безкоровайного, 1979),
  • «Нічого не було» (слова Зої Когут, 2000),
  • «Колиха калина свої віти» (слова Любові Дмитришин-Часто, 2004)
    • пісні на власні слова
  • «Срібна земля» (1992),
  • «Гілочка калини» (2001),
  • «Я люблю вас, Карпати мої!» (2003),
  • «Падай, падай, дощику» (2004),
  • «Чорнобильська балада» (1990, для вокального тріо)
  • «Пісня про Мукачеве» (1992),
  • «Пісня про тебе» (1992, для вокального дуету).

2005 року записала компакт-диск «Гілочка калини».

З чоловіком В'ячеславом Лиховидом виростила доньок Христину й Мар'яну.

Джерела ред.

Посилання ред.