Лисиченко Олександр Миколайович
Лисиче́нко Олекса́ндр Микола́йович (нар. 25 листопада 1977, м. Маріуполь, Донецька область, Українська РСР — пом. 21 червня 2014, с. Лизогубівка, Харківський район, Харківська область, Україна) — пілот авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
| Лисиченко Олександр Миколайович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
25 листопада 1977.svg){kind=small} Маріуполь, Донецька область | |
| Смерть |
21 червня 2014 (36 років) Лизогубівка, Харківська область(авіакатастрофа) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 ДСНС | |
| Рід військ | Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту | |
| Формування | Спеціальний авіаційний загін ОРСЦЗ ДСНС | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1977 року в місті Маріуполь на півдні Донеччини. Мешкав у м. Ніжин (Чернігівська область).
Пілот авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Загін базувався в Ніжині, колишня військова частина Д0170.
Загибель ред.
Загинув під Харковом в районі села Лизогубівка в результаті падіння гелікоптера Мі-8Т, що слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу й гуманітарної допомоги в зоні проведення антитерористичної операції. Близько 10:00 вийшов останній раз на зв'язок і зник з радарів. 22 червня о 06:45 пошуково-рятувальні сили ДСНС виявили місце катастрофи у лісосмузі на території Зміївського району, через негоду його шукали майже добу; гелікоптер розбився та згорів, весь екіпаж загинув: командир екіпажу підполковник Руслан Редькін, штурман Олександр Лисиченко і бортінженер Володимир Михайлик[1][2][3].
23 червня тіла загиблих льотчиків доставили на аеродром Ніжина, на злітній смузі відбулось прощання[4][5]. Похований в Маріуполі.
Вдома залишилися дружина Онищенко Наталя Олексіївна та двоє синів, Онищенко Владислав 2004 р.н. і Лисиченко Дмитро 2010 р.н. Наталя служить у Ніжині в Спеціальному авіаційному загоні на посаді інструктора парашутно-десантної підготовки — укладача парашутів пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби.
Нагороди ред.
15 липня 2014 року Указом президента України № 593/2014 від 15.07.2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
Примітки ред.
- ↑ На Харківщині впав вертоліт, що прямував до зони АТО. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Міліція порушила кримінальну справу через падіння МІ-8. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Причиною падіння вертольота на Харківщині може бути теракт
- ↑ Тіла загиблих на Харківщині рятувальників доставили до Ніжина [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Прощання із загиблими льотчиками. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Лисиченко Олександр Миколайович [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Лисиченко Олександр Миколайович [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті Чернігівської ОДА.