Лисиця бенгальська
Лисиця бенгальська (Vulpes bengalensis) — вид родини псових (Canidae), ряду хижих. Поширена від підніжжя Гімалаїв в Непалі до південного краю півострова Індостан. Країни, в яких зареєстрована ця лисиця: Бангладеш, Індія, Непал, Пакистан. Полюбляє напівпосушливі відкриті місцевості, помережані деревами й чагарниками. Уникає густі ліси, круті схили, області з високими травами і справжні пустелі[1]. У Непалі та північно-східній Індії, V. bengalensis живе на висотах до 1350–1500 м над рівнем моря[2].
| Лисиця бенгальська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Триба: | Лисиці (Vulpini) |
| Рід: | Лисиця (Vulpes) |
| Вид: | Лисиця бенгальська (V. bengalensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Vulpes bengalensis | |
| |
| Ареал бенгальської лисиці | |
Морфологія ред.
Морфометрія. Довжина голови й тулуба: 450–600 мм, хвіст: 250–350 мм, вага самців: 2.7–3.2 кг, вага самиць менше 1.8 кг.
Опис. Верхня частина тіла жовтувато-сіра або сріблясто-сіра, низ блідіший, задні сторони вух і кінчик хвоста темні[3]. Мордочка видовжена, вуха довгі (понад 7 см), загострені, хвіст пухнастий, ≈ 50–60% довжини голови й тіла, ноги, як правило, коричневі або руді, навколо очей є невеликі чорні клаптики волосся. Спинне покривне волосся має довжину 4–5 см. Передні й задні лапи мають по 4 пальці з голими подушечками. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42. Самиці мають 3 пари молочних залоз[2].
Поведінка ред.
Риє нори й полює в основному вночі. Полонені можуть забиратися на низькі дерева. Всеїдний, поживою є дрібні хребетні, комахи та фрукти. V. bengalensis має великий досвід з ловлі жаб і ящірок[3]. Три типи нір використовуються: прості, короткі нори з двома отвори, що використовуються протягом коротких періодів відпочинку, комплексні нори з кількома отворами, і нори під каменями або в ущелинах. Комплексні нори з багатьма виходами найбільш поширені. Деякі з отворів можуть привести до центральної спальної камери, що розміщена на глибині 60–90 см під землею. У Тамілнаду 8 таких нір мали 6–23 отворів кожен і були населені протягом тривалого періоду (наприклад, 15 років). Дослідження у Андхра-Прадеш, показали, що нори мали до 43 отворів і великі комплекси охоплювали площу 80 м². Всі отвори комплексу нір не використовуються лисицями; характерне використання 2–7 активних отворів, інші ж отвори іноді використовують гризуни або варани. V. bengalensis та V. vulpes перетинаються рідко, між Бенгальською лисицею та мангустом Herpestes edwardsii взаємини дуже агресивні. Вовки та шакали (Canis aureus) узурпують і розширюють лисячі нори, а одного разу у Велавадарському Національному Парку цуценята вовка й бенгальської лисиці були одночасно в загальній норі[2].
Життєвий цикл ред.
Вагітність триває 50–51 день. Як правило, дітонародження відбувається з лютого по квітень[3]. Бенгальська лисиця формує пари, які не роз'єднуються й поза періодом розмноження. Народжується 2–4, в середньому 2,7 малюка. Новонароджені мають вагу 52–65 грамів і довжину 18.5–19 см, їхні очі закриті. Обоє батьків приносять з собою їжу для потомства й охороняють нору. Гра серед малюків є загальнопоширеною перші 3 місяці і складається з вертикальних стрибків, вигинання спини, різкі удари передніми лапами, показ покірливості й настійне чіпляння; дорослі самці час від часу граються з молоддю. На північному заході Індії, розосередження молоді відбувається під час початку сезону дощів, коли поживи вдосталь. Тривалість життя в неволі 6–8 років. У дикій природі, хвороби й хижацтво з боку великих хижих птахів, ссавців, рептилій спричинює більш ранню смертність[2].
Генетика ред.
Каріотип характеризується диплоїдним числом хромосом, 2n=60, включаючи 10 метацентричних (див. центромера) і субметацентричних аутосом, 48 акроцентричних аутосом, метацентричну X і акроцентричну Y хромосоми[2].
Загрози та охорона ред.
Дуже чутливі до зміни середовища проживання людиною. Індійське законодавство забороняє полювання на цей вид. Мешкає на охоронних територіях в Індії та Непалі[1].
Посилання ред.
- ↑ а б Jhala, Y. (2016). Vulpes bengalensis. The IUCN. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 12 травня 2021. (англ.)
- ↑ а б в г д Gompper, M. E.; Vanak, A. T. Vulpes bengalensis // Mammalian Species. — 2006. — № 795. — С. 1–5. — DOI:. (англ.)
- ↑ а б в Nowak, R. M. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 78. (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |