Линник Зінаїда Петрівна
Зінаїда Петрівна Ли́нник (дошлюбне прізвище — Кононенко[1]; нар. 4 жовтня 1911, Малі Будища — пом. 26 квітня 1990, Опішня) — українська майстриня керамічного розпису. Дочка художника-кераміста, іконописця, народного маляра Петра Кононенка, дружина гончаря Наума Линника[1].
| Линник Зінаїда Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
21 вересня (4 жовтня) 1911 Малі Будища | |||
| Смерть | 26 квітня 1990 (78 років) | |||
| Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 Російська імперія УНР СРСР | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вчитель | Кришталь Марія Федотівна і Оначко Наталія Іванівна | |||
| Працівник | Завод «Художній керамік» | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 21 вересня [4 жовтня] 1911 року в селі Малих Будищах (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Упродовж 1927—1929 років навчалася в Опішнянській гончарній профтехшколі. Також приватно її навчали майстрині Наталія Оначко та Марія Кришталь. 1931 року закінчила керамічні курси у Миргороді, які очолював Станіслав Патковський.
Протягом 1929—1966 років (з перервою: 1933 року впродовж кількох місяців працювала в гончарній майстерні, заснованій при Миргородському керамічному технікумі імені Миколи Гоголя[1]) працювала в артілі (згодом — заводі) «Художній керамік» у Опішні. Померла в Опішні 26 квітня 1990 року.
Творчість ред.
У 1930–1960-х роках, використовуючи зображення рослинних мотивів, птахів і свійських тварин, яскраво розмальовувала декоративний та ужитковий посуд (полумиски, тарелі, вази, куманці, глечики, барила, баклаги). Створювала поліхромні облицювальні плитки для будинків (зокрема гуртожиток у Полтаві на вулиці Пролетарській, № 52–54). Після виходу на пенсію у 1970–1980-х роках створювала квіткові композиції на папері.
Брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках з 1949 року.
Окремі роботи зберігаються у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні, Полтавському і Харківському художніх музеях, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному музеї у Львові, Канівському музеї народного декоративного мистецтва.
Примітки ред.
Література ред.
- Линник Зінаїда Петрівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 132.
- В. М. Ханко, В. Д. Міщанин. Линник Зінаїда Петрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.