Олександр Линицький (18711945) — генерал-майор, герой Першої світової війни, учасник Білого руху.

Линицький Олександр Іванович
Народився 27 листопада 1871(1871-11-27)
Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 16 травня 1945(1945-05-16) (73 роки)
Крагуєваць, Opština Kragujevacd
Alma mater Миколаївське кавалерійське училищеd
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня з мечами Золота зброя «За хоробрість»

Життєпис ред.

Православний. Із дворян. Освіту здобув у Харківській 2-й гімназії.

У 1894 році закінчив Миколаївське кавалерійське училище, звідки випущений був корнетом до 28-го драгунського Новгородського полку. Призначений у поручики 15 березня 1898 року, штабс-ротмістри — 15 березня 1899 року. У 1901 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом і 23 травня того ж року був призначений ротмістром «за чудові успіхи в науках».

26 листопада 1901 року переведений до Генерального штабу з призначенням старшим ад'ютантом штабу 32-ї піхотної дивізії та з перейменуванням у капітани. 5 червня 1903 року призначений старшим ад'ютантом штабу 11-го армійського корпусу. 20 жовтня 1904 року відрахований з посади з відрядженням до Чугуївського піхотного юнкерського училища для викладання військових наук, 6 грудня того ж року призначений підполковником. 2 вересня 1908 року призначений штаб-офіцером для доручень при штабі 11-го армійського корпусу. 6 грудня 1909 року зроблений полковниками «за відзнаку по службі». 21 грудня 1912 року призначений начальником штабу 11-ї кавалерійської дивізії.

21 квітня 1914 року призначений начальником штабу 4-ї кавалерійської дивізії, з якою і вступив у Першу світову війну . 21 січня 1915 призначений командиром 3-го драгунського Новоросійського полку. Нагороджений Георгіївською зброєю

  За те, що в боях на р. Дубіссе біля панського двору Юзефова, командуючи загоном і забезпечуючи правий фланг нашого розташування на правому березі р. Дубісси, що був тактичним ключем позиції. Дубісси, що був тактичним ключем позиції, незважаючи на постійний інтенсивний вогонь німців і запеклі їхні атаки протягом 15, 16, 17 і 19 травня 1915 року, що мали на меті будь-що-будь збити наш загін і в такий спосіб охопити правий фланг нашого розташування, відбив усі атаки переважаючих сил німців із великою для німців шкодою та зберіг позицію, що її займав загін, чим забезпечив правий фланг і тил загону, а також сприяв успіху подальших наших дій.  

17 жовтня 1915 призначений командувачем 1-ї бригадою 16-ї кавалерійської дивізії, а 2 лютого 1916 — начальником штабу 7-ї кавалерійської дивізії. 9 липня 1916 року зроблений генерал-майори «за відмінності у справах проти ворога». 30 жовтня 1916 призначений начальником штабу 1-го Кавказького кавалерійського корпусу, що діяв у Персії.

З 11 серпня 1919 року перебував у резерві чинів при штабі головнокомандувача ВРЮР, з 21 жовтня — членом комісії з розгляду положень про проходження служби та влаштування військ. На початку 1920 евакуювався з Новоросійська на Лемнос на кораблі «Брауенфелз». 16 жовтня 1920 року виїхав у Російську армію кораблем «Херсон». Галіполієць. 1921 року — інспектор класів Миколаївського кавалерійського училища.

В еміграції у Югославії. У 1931 році очолював групу Товариства галіполійців у Крагуєваці. Станом на 1 квітня 1937 року — член Товариства офіцерів Генерального штабу.

Помер 16 травня 1945 року. Похований на Вароському цвинтарі у Крагуєваці.

 
Могила О. Ліницького

Нагороди ред.

Джерела ред.

  • Волков С. В. Белое движение. Энциклопедия гражданской войны. — СПб.: «Нева», 2002. — С. 309.
  • Ганин А. В. Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг. Справочные материалы. — М., 2009. — С. 267.
  • Клепов М. Ю. Офицеры — Георгиевские кавалеры Первой мировой войны. — М.: «Минувшее», 2015.
  • Историк С. В. Волков. База данных «Участники Белого движения в России» на январь 2016. Буква Л.
  • Линицький Олександр Іванович. (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні.