Лецівка
Леці́вка — село в Україні, у Калуському районі Івано-Франківської області. Населення становить 414 осіб.
| село Лецівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Громада | Дубівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1410 |
| Населення | 414 |
| Площа | 1,13 км² |
| Густота населення | 366,37 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77644 |
| Телефонний код | +380 03474 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°49′33″ пн. ш. 24°06′36″ сх. д. / 48.82583° пн. ш. 24.11000° сх. д.Координати: 48°49′33″ пн. ш. 24°06′36″ сх. д. / 48.82583° пн. ш. 24.11000° сх. д. |
| Водойми | Паровиця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Франка, 18, c. Дуба, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77644 |
| Карта | |
  Лецівка | |
 Лецівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
У 1648 році мешканці села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].
У 1939 році в селі мешкало 900 осіб (890 українців, 5 поляків та 5 євреїв)[2].
40 мешканців села воювали в УПА, 39 загинули, а 1 пройшов сибірські концтабори. Убили окупанти також десятки мирних жителів, у 1947 році вивезли 23 родини в Карагандинську область, у 1949 році — 31 родину в Бурят-Монгольську АРСР, у 1950 році село зруйнували, а мешканців вивезли у Миколаївську та Херсонську області. По смерті Сталіна люди пробували повертатися у село, але їм забороняли будувати хати — тулилися у землянках та пивницях, згодом дозволили[3][4].
Церква ред.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці села Лецівка згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року. Наступна церква збудована на місці давнішої у 1813 році. У 1950 році з церкви здерли бляху, за наступні роки внутрішній інтер'єр церкви був знищений.
Відомі люди ред.
- отець Богачевський Теодор — літератор, парох села Лецівка (УГКЦ), посол до Галицького сейму 8-ої каденції від округу Долина — Болехів — Рожнятів[5].
Примітки ред.
- ↑ Жерела до історії України-Руси. Том 4 Матеріяли до історії Галичини / Археографічна комісія наукового товариства імені Шевченка; уклад. С. Т. Томашівський. — Львов : накладом Наукового товариства імені Шевченка, 1898. — Т. 1: Акти з р. 1648—1649. — С. 176.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 21.
- ↑ Витвицька Оксана, Семко Володимир, Шкіль Олег (11 лютого 2017). Повстанське село Лецівка. upa-pereginsk.if.ua. УПА Перегінськ. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Світлана Леликг (8 травня 2021). Партизанське село. Як совіти знищили Лецівку, а вона й нині живе. ifoonsku.ucoz.ua. УПА Перегінськ. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 120. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
Джерела ред.
- Lecówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 119. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |