Леслі́ Каро́н (фр. Leslie Caron; нар. 1 липня 1931, Булонь-Біянкур) — французька акторка та танцюристка.

Леслі Карон
Ім'я при народженні фр. Leslie Claire Margaret Caron[4]
Народилася 1 липня 1931(1931-07-01)[1][5][…] (92 роки)
Булонь-Біянкур[1][4]
Громадянство  Франція
 США
Діяльність акторка, кіноакторка, балерина
Роки діяльності 1951 — тепер. час
Чоловік Джорді Гормел (1951—1954),
Пітер Голл (1956—1965),
Майкл Лафлін (1969—1980)
Діти Jennifer Caron Halld і Christopher Halld[3]
Батьки Claude Carond[7]
Margaret Petitd
IMDb nm0001989
Нагороди та премії

CMNS: Леслі Карон у Вікісховищі

Життєпис ред.

Леслі Клер Маргарет Карон народилася 1 липня 1931 року у паризькому передмісті Булонь-Біянкур в родині французького хіміка Жана-Клода Карона і американської танцюристки Маргарет Петіт (у 60-річному віці покінчила життя самогубством). Її старший брат Ейморі став хіміком.

У 9-річному віці почала займалася балетом (була однокласницею Бріжіт Бардо в танц-класі Бориса Князєва). В 16 років вступила до балетної трупи Ролана Петі «Ballet des Champs Elysées», де була помічена актором-танцюристом Джином Келлі, що саме шукав заміну Сід Чарісс, яка планувалася на головну роль у фільмі «Американець в Парижі», але на той час через вагітність не могла зніматися. Завдяки цьому випадку нікому не відома француженка від балетного станка одразу потрапила на головну роль у голлівудському мюзиклі. Фільм був надзвичайно успішний, здобув кілька премій Оскар та приніс Карон популярність і семирічний контракт зі студією MGM.

Не менш успішною стала головна роль у музичному фільмі «Лілі» (1953), яка принесла їй премію BAFTA найкращій іноземній кіноакторці та номінацію на премію Оскар найкращій акторці, а також у фільмах-мюзиклах «Кришталевий черевичок» (1955), «Довгоногий батечко» (1955), де її партнером став Фред Астер, та «Жіжі» (1958) за твором Колетт, де зіграла з Луї Журданом та Морісом Шевальє.

1955 року дебютувала на театральній сцені, спільно з Полем Мерісом взявши участь у постановці першої п'єсы Жана Ренуара «Орве», яку він написав 1953 року спеціально для неї.

1962 року зіграла головну роль у британській кінодрамі «Кутова кімната» Браяна Форбса, за яку отримала премію BAFTA найкращій британській акторці та премію Золотий глобус найкращій акторці у драмі, а також другу номінацію на премію Оскар найкращій акторці[8]. 1977 року виконала роль зірки німого кіно Алли Назімової у біографічній драмі Кена Расселла «Валентино» з Рудольфом Нурєєвим у головній ролі.

1967 року була членом журі 5-го Московського кінофестивалю. 1989 року була членом журі 39-го Берлінського кінофестивалю[9].

1982 року у видавництві «Даблдей» вийшла її збірка оповідань «Помста» (англ. Vengeance). 2009 року у видавництві Viking Press вийшла її автобіографія «Дякуючи небесам: Спогади» (англ. Thank Heaven: A Memoir).

У 1993—2009 роках володіла і керувала готелем і рестораном «La Lucarne aux Chouettes» (Совине гніздо) у містечку Вільнев-сюр-Іонн (приблизно за 130 км на південь від Парижа)[10].

2000 року з'явилася в ролі мадам Адель у фільмі «Шоколад» Лассе Гальстрема. 2006 року зіграла роль жертви згвалтування в одному з епізодів серіалу «Закон і порядок: Спеціальний корпус», за яку наступного року була удостоєна премії Еммі Прайм-тайм як Найкраща запрошена акторка у драматичному телесеріалі.

2009 року отримала іменну зірку на Голлівудській алеї слави[11]. У лютому 2010 року виконувала роль мадам Армфельдт у постановці «Маленька нічна серенада» в паризькому Театрі Шатле, де її партнерами стали Грета Скаккі та Ламбер Вілсон. У 2016—2018 роках зіграла роль графині Мавродакі в шести епізодах серіалу «Даррелли», спродюсованому її сином Крістофером Голлом.

28 червня 2016 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто відбулася прем'єра документального фільму «Леслі Карон: Зірка мимоволі» (англ. Leslie Caron: The Reluctant Star) канадського режисера Ларрі Вайнштейна[12].

Особисте життя ред.

Карон тричі була заміжня, усі шлюби завершилися розлученням:

  • 1951—1954 — Джорді Хормел (1928—2006), американський композитор, онук Джорджа А. Хормела, засновника м'ясокомбінату Hormel.
  • 1956—1965 — Пітер Голл (1930—2017), британський театральний режисер. У пари народилися двоє дітей — син Крістофер Джон Голл (1957, телепродюсер) та дочка Дженніфер Карон Голл (1958, письменниця, художниця та акторка, у шлюбі зі сценаристом та телепродюсером Гленном Вілгайдом). Причиною розлучення став роман Карон з актором Ворреном Бітті.
  • 1969—1980 — Майкл Лафлін (1938—2021), американський режисер та продюсер.

У 1994—1995 роках перебувала у стосунках з нідерландським актором Робертом Волдерсом[13].

Фільмографія ред.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1951 ф Американець у Парижі An American in Paris Ліз Був'є
1951 ф Людина з плащем The Man with a Cloak Мадлен Міно
1952 ф Алея слави Glory Alley Анджела Еванс
1953 ф Лілі Lili Лілі Дор'є
1953 ф Три історії кохання The Story of Three Loves мадемуазель
1955 ф Кришталевий черевичок The Glass Slipper Елла
1955 ф Довгоногий батечко Daddy Long Legs Жюлі Андре
1956 ф Габі Gaby Габі
1958 ф Жіжі Gigi Жильбельта (Жіжі)
1958 ф Дилема доктора The Doctor's Dilemma місіс Дюбеда
1959 ф Чоловік, який розумів жінок The Man Who Understood Women Анн Гарантьє
1960 ф Аустерліц Austerlitz мадемуазель де Воде
1960 ф Підземні The Subterraneans Марду Фокс
1961 ф Фанні Fanny Фанні
1962 ф Гармати темряви Guns of Darkness Клер Джордан
1962 ф Кутова кімната The L-Shaped Room Джейн
1962 ф Чотири істини Le quattro verità Анні
1964 ф Тато гусак Father Goose Катрін
1965 ф Дуже незвична послуга A Very Special Favor доктор Лорен Баллард
1965 ф Пообіцяй їй що-небудь Promise Her Anything Мішель О'Браєн
1966 ф Чи горить Париж? Paris brûle-t-il? Франсуаза Лабе
1967 ф Батько родини Il padre di famiglia Паола
1970 ф Мадрон Madron сестра Марія
1971 ф Чандлер Chandler Кетрін Грегсон
1973 тф Карола Carola Карола Янсен
1976 ф Сераль Sérail Селеста
1976 ф Ніколь Nicole Ніколь
1977 ф Чоловік, який любив жінок L'homme qui amait les femmes Віра
1977 ф Валентино Valentino Алла Назімова
1978 с Доктор Еріка Вернер Doctor Erica Werner Еріка Вернер
1979 ф Золота дівчина Goldengirl доктор Семмі Лі
1979 ф Всі зірки Tous vedettes Люсіль Берже
1980 тф Контракт Kontrakt Пенелопа
1981 ф Самотня Шанель Chanel Solitaire епізод
1981 тф Синій птах L'oiseau blue Ніч
1982 тф Недосяжне Die Unerreichbare Клаудія
1982 ф Імператив Imperativ мати
1982 с Невигадані історії Tales of the Unexpected Наталі Вареллі
1984 с Інтриганка Master of the Game Соланж Дюна, гувернантка
1984 ф Діагональ слона La diagonale de fou Геня Лібскінд
1986 с Човен кохання The Love Boat місіс Дюваль
1987 с Соколине гніздо Falcon Crest Ніколь Соге
1988 тф Ленін. Поїзд Lenin. The Train Надія Крупська
1988 тф Чоловік, який жив у «Ріц» The Man Who Lived at the Ritz Коко Шанель
1990 ф Гора мужності Courage Mountain Джейн Гіларі
1992 ф Воїни і полонені Guerriers et captives мадам Івонн
1992 ф Шкода Damage Елізабет Прідо
1995 ф Облиште жарти Funny Bones Кеті Паркер
1995 ф Нехай це буду я Let It Be Me Маргеріт
1996 с Перстень The Ring мадам де Сен-Марн
1996 док Перша світова війна: 1914—1918 The Great War: 1914—1918 імператриця Олександра Федорівна
1996 тф Остання з блондинок-красунь The Last of the Blonde Bombshells Мадлен
1999 тф Рифи The Reef Режин де Шантельє
2000 ф Шоколад Chocolat мадам Адель
2001 тф Вбивство у Східному експресі Murder on the Orient Express сеньйора Ніна Альварадо
2003 ф Розлучення Le Divorse Сюзанна де Персан
2006 с Закон і порядок: Спеціальний корпус Law & Order: Special Victims Unit Лоррейн Дельмас
2013 с Джо Jo Жозетт Ленуар
20162018 с Даррелли The Durrells графиня Мавродакіс
2017 кф Ідеальний вік The Perfect Age Маргеріт
2020 тф Написано на воді Written on Water Полін

Нагороди та номінації ред.

Оскар

Золотий глобус

BAFTA

Еммі (Прайм-тайм)

Відзнаки ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132926008 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. а б свідоцтво про народження
  5. SNAC — 2010.
  6. Discogs — 2000.
  7. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  8. Kennedy, Matthew (February 2010). Thank Heaven: A Memoir, by Leslie Caron [Архівовано 16 червня 2013 у Archive.is]. Bright Lights Film Journal Issue 67.
  9. Berlinale: 1989 Juries. Berlinale. Процитовано 9 березня 2011.
  10. https://web.archive.org/web/20071106025632/http://www.latimes.com/news/columnists/la-tr-spano15oct15,0,3801422,full.column?coll=la-news-columns
  11. Leslie Caron. Hollywood Walk of Fame. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 11 лютого 2018.
  12. https://web.archive.org/web/20160619043522/http://tiff.net/summer2016-cinematheque/tiff-cinematheque-special-screenings-summer-2016/leslie-caron-the-reluctant-star
  13. https://web.archive.org/web/20090226012022/http://www.tcmdb.com/participant.jsp?participantId=29278
  14. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000568610
  15. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000027248222
  16. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000249556
  17. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000726872
  18. https://www.culture.gouv.fr/Nous-connaitre/Organisation/Conseil-de-l-Ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Arretes-de-Nominations-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Nomination-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres-hiver-2019

Посилання ред.