Леопо́льд Кро́некер (нім. Leopold Kronecker; *7 грудня 1823, Легніца — †29 грудня 1891, Берлін) — німецький математик.

Леопольд Кронекер
нім. Leopold Kronecker
Народився 7 грудня 1823(1823-12-07)[1][2][…]
Легниця, Королівство Пруссія[3]
Помер 29 грудня 1891(1891-12-29)[1][2][…] (68 років)
Берлін, Німецька імперія[4]
Поховання Старий цвинтар Святого Матвіяd[5]
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Галузь математика
Заклад HU Berlin
Науковий ступінь доктор філософії[6] (14 серпня 1845)
Науковий керівник Йоганн Франц Енке,
Йоганн Петер Густав Лежен-Діріхле
Вчителі Йоганн Петер Густав Лежен-Діріхле і Якоб Штейнер
Відомі учні Курт Гензель
Аспіранти, докторанти Курт Гензель[7]
Adolf Kneserd[7]
Ernst Kötterd[7]
Mathias Lerchd[7]
Franz Mertensd[7]
Ludwig Schlesingerd[7]
Paul Stäckeld[7]
Леопольд Ґеґенбауер[7]
Richard Müllerd[7]
Karl Färberd[7]
Ernst Vorsteherd[7]
Членство Лондонське королівське товариство[6]
Леопольдина
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Російська академія наук
Прусська академія наук[6]
Французька академія наук
Відомий завдяки: Символ Кронекера,
Теорема Кронекера — Вебера
Брати, сестри Hugo Kroneckerd
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (31 січня 1884)


Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Леопольд Кронекер у Вікісховищі

Діяльність ред.

Член Берлінської АН (1861), професор університету в Берліні, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1872).

Основні праці з алгебри і теорії чисел, де він продовжив роботи свого вчителя Е.Куммера з теорії квадратичних форм і теорії груп. Велике значення мають його дослідження з арифметичної теорії величин алгебри. Був прихильником «арифметизації» математики, яка, на його думку, повинна бути зведена до арифметики цілих чисел; тільки остання, як він стверджував, є справжньою реальністю. Захищаючи ці погляди, вів наполегливу дискусію з принципами теоретико-функціональної школи Карла Веєрштраса і теоретико-множинної школи Георга Кантора.

Написав понад 120 великих і малих мемуарів, що друкувалися в спеціальних журналах. У своїх дослідженнях Кронекер, шляхом застосування еліптичних функцій, отримав ряд нових даних для теорії чисел. Його «Grundzüge einer arithmet. Theorie der algebraischen Grössen» видані разом із передруком його докторської дисертації «De unitatibus complexis», як ювілейне видання на честь Куммера (Б., 1882), а мемуари «Ueber den Zahlenbegriff» з'явилися в «Philosoph. Aufsätze» (Лпц., 1887), виданих до 50-річного докторського ювілею Едуарда Целлера.

За дорученням Берлінської академії наук Кронекер розпочав видавати твори свого вчителя Діріхле) (т. I, Б., 1890); листування останнього з Кронекером видав Шерінг в «Göttinger Nachrichte» 1885. За сприяння Вейерштрасса, Гельмгольца, Шретера і Фукса, Кронекер продовжував видання «Journal für Mathematik», заснованого Креллем. Дослідження і лекції Кронекера видавалися Netto і Hensel.

Об'єкти, названі на честь Кронекера ред.

а також інші математичні об'єкти.

Див. також ред.

Бібліографія ред.

  • Frobenius G., Genachtnissrede auf Leopold Kronecker, B., 1893

Примітки ред.

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118567020 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Cantor Kronecker, Leopold // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1906. — Vol. 51. — S. 393–395.
  4. Кронекер Леопольд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. http://www.stadtentwicklung.berlin.de/cgi-bin/egab/eg.pl?fieldname=grab&search=messel&Search=Start
  6. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  7. а б в г д е ж и к л м Математичний генеалогічний проєкт — 1997.