Лейбу Левін (Лев Йосипович Левін;[1] 1914(1914), Кимполунг (Молдовенеск), Австро-Угорщина7 лютого 1983, Герцлія, Ізраїл)[2] — відомий виконавець пісень на їдиш, читець і композитор, автор пісень на вірші сучасних єврейських поетів — Мангера, Бялика, Дриза, ГальпернаХараца та інших.

Лейбу Левін
їд. לייבו לוין
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Лев Йосипович Левін
Дата народження 1914(1914)
Місце народження Кимполунг, Австро-Угорщина
Дата смерті 7 лютого 1983(1983-02-07)
Місце смерті Герцлія, Тель-Авівський округ, Ізраїль
Роки активності з 1933
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Румунія Румунія
СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
Професія виконавець пісень на ідиш,
чтец, композитор, автор пісень на вірші єврейських поетів
Мова їдиш
Жанри пісенька

Біографія ред.

1919 року родина переїхала до Черновіців (Чернівці). Левін співав у синагогальному хорі у знаменитого кантора і композитора Піні Спектора, наприкінці 1920-х — початку 1930-х років був студентом учительської семінарії. В 1934-40 роках виступав містами Румунії з художнім читанням творів єврейських письменників і поетів, виконанням пісень. У репертуарі Левіна були народні пісні, а також пісні, написані на вірші єврейських поетів їм самим. Журналіст доктор Майєр Ебнер[he] писав про творчість Левіна 1935 року: «Лейбу Левіна потрібно не тільки слухати — його треба бачити. Треба чути і бачити його, коли він у затемненому залі вдихає у чужу поезію свою палаючу, то тріумфуючу, то тужню юну душу… Такий талант зустрічається так само рідко, як золото, й він так само цінний»[3].

1939 року в Чернівцях вийшла збірка «Зэкс шлофлидэр» («Шість колискових»; перевидана у Реховоті 1969 р.) з мелодіями Левіна. Стараннями Левіна 1939 року там же вийшла друком збірка пісень З. Бардічевера, єврейського трубадура з Бєльці (Бессарабія).

1941 року був мобілізований, потім направлений у трудармію, до Молотова (Перм). Тут познайомився з Дмитром Журавльовим і виступав разом з ним по уральським військовим шпиталям. 24 вересня 1942 року заарештований за безпідставним звинуваченням у шпигунстві (на користь Румунії), 8 травня 1943 року засуджений на 15 років виправно-трудових таборів, до 1956 року перебував в ув'язненні в радянських таборах. Після реабілітації оселився у Москві, працював з Нехамой Ліфшицайте, виїжджав з концертами до міст з єврейським населенням.

1972 року Левін репатріювався в Ізраїль, виступав на естраді, писав пісні, зокрема зі словами на івриті. Про читання Левіним байок Еліезера Штейнбарга в єрусалимському клубі «Цавта» розповів Манфред Вінклер: «Він зумів пожвавити й байки Е. Штейнбарга — цікаві, окрилені фантазією, гумором і тонкою іронією: людський зоопарк, де автор бичує пороки суспільства з посмішкою розуміння на вустах. У якийсь момент мені здалося, що на сцені стоїть чарівник, зачаровує мене і самого себе музичними байками Штейнберга. Це була людина з палаючими очима, ніби охоплений потужним потоком вірша, де про одвічні біди людства говорилося легко, з посмішкою… Ми знову змогли почути того Левіна, що приваблював нас у концертах тридцятих років»[4].

Левін перевів на ідиш (з німецької) вірші загиблої від рук нацистів юної поетеси з Чернівців Зельми Меербаум-Айзінґер (1924-42), до шести з цих віршів він написав музику (була опублікована разом з усіма перекладами в книзі З. Меербаум-Айзингер «Лидэр» /«Вірші»/, Т.-А., 1978). 1980 року в Тель-Авіві вийшов у світ збірник пісень Л. Левіна «Ин дэр вэлт фун гэзангэн» («У світі пісень»). 1990 року там же — посмертна збірка «Ал ашер ло хайя» («Про те, чого не було»), що представляє шість пісень, написаних Левіним на вірші поетів, які пишуть на івриті. 2005 року — Антологія «Лейбу Левин. Ворт ун нигн (Слово і музика)», що включає в себе сорок дев'ять пісень на вірші двадцять одного поета на ідиш, передмова й епілог, фотографії та малюнки. Тексти пісень наведено ідишем, англійською та івритом.

Життєпис ред.

  • 1919 — переїзд у Черновіці (сучасні Чернівці), півчий у синагогальному хорі
  • кінець 1920-х — початок 1930-х — єврейська учительська семінарія
  • 1932—1941 — гастролі територією Румунії
  • 1941 — покликаний до армію, потім переведений у трудармію і спрямований у м. Молотов (Перм)
  • 1942 — арештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Румунії
  • 1942—1956 — ув'язнений (Тайшет, Ухта)
  • 1972 — репатріація в Ізраїль

Примітки ред.

  1. (рос.) Списки товариства «Меморіал» [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.]
  2. (фр.) data.bnf.fr [Архівовано 14 липня 2018 у Wayback Machine.]: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Д-р Майєр Ебнер. Стаття «Талант, що визрів у тиші» в збірці «Лейбу Левін» (оригінал німецькою мовою в «Ост-юдіше цайтунг», 1935.6.2). — Єрусалим, 1984. — С. 7.
    Див. також Єврейське життя Буковини. Чернівецький музей єврейського життя Буковини. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  4. Манфред Вінклер. Стаття «На сцені — чарівник» у збірці «Лейбу Левін» (оригінал на івриті в газеті «Давар», 1981). — Єрусалим, 1984. — С. 9—10.

Посилання ред.