Лейбористська партія (Сент-Кіттс і Невіс)
Лейбористська партія Сент-Кіттс і Невіс (англ. Saint Kitts and Nevis Labour Party, SKNLP) — лівоцентристська політична партія в Сент-Кіттс і Невіс. Створила уряд країни після того, як здобула шість з одинадцяти місць на загальних виборах 2022 року[en]. Це найстаріша діюча політична партія в англомовних країнах Карибського басейну.
Лейбористська партія | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Сент-Кіттс і Невіс |
| Голова партії | Дензіл Дуглас |
| Дата заснування | 25 січня 1932 |
| Штаб-квартира | Бастер, Сент-Кіттс і Невіс |
| Ідеологія | соціал-демократія |
| Офіційний сайт | sknlabourparty.com |
Історія ред.
Партія була заснована в 1932 році і спочатку була відома як Ліга робітників Сент-Кіттса. [1] Висунула двох кандидатів на виборах 1937 року, обидва з яких були обрані. Згодом вона здобула всі виборні місця в 1940, 1943 і 1946 роках. [2]
В 1946 — 1978 роках партію очолював Роберт Бредшоу[en]. Найбільший успіх він досяг на Сент-Кіттс, оскільки виборці на Невісі та Ангільї, як правило, обирали представників незалежних і місцевих партій. [3] Це була єдина партія, яка брала участь у виборах 1952 року та здобула всі вісім місць. [4] Вони зберегли владу в 1957 році, попри втрату трьох місць. Партія також перемогла в 1961 році та була перейменована на Лейбористську партію Сент-Кітс-Невіс-Ангілья у 1966 році. [5] Вони здобули також перемогу у 1966, 1971, 1975 роках, здобуваючи по сім місць кожного разу.
Коли Ангілья відокремилася в 1980 році, партія прийняла свою нинішню назву. [6] На виборах того року партія здобула лише чотири місця, і хоча це була найбільша фракція в Національних зборах, опозиційний Рух Народної Дії[en] (ПАМ) зміг сформувати коаліційний уряд. Лейбористська партія здобула лише двох місць на виборах 1984 року, і залишилася лише з двома депутатами після виборів 1989 року. Попри те, що на виборах 1993 року вона здобула найбільшу кількість голосів і здобула стільки ж місць, що й ПАМ, ПАМ залишилася при владі. Проте в 1995 році були призначені дострокові вибори, в якому Лейбористська партія здобула більшість місць. Вони збільшили свою більшість на виборах 2000 року та зберегли владу на виборах 2004 та 2010 років.
Після поразки лейбористів у 2015 і 2020 роках Дензіл Дуглас вирішив піти з посади лідера партії у 2021 році. Голова партії Терренс Дрю був обраний його наступником на національному з'їзді. [7] [8] [9] Ерл Асім Мартін[en] став новим головою партії. [10]
Очільники ред.
- Роберт Бредшоу[en],[11] 1945-1978
- Пол Саутвелл[en],[11] 1978-1979
- Лі Мур[en],[11] 1979-1989
- Дензіл Дуглас, [11] 1989-2021
- Терренс Дрю, 2021-
Результати виборів ред.
| Рік виборів | Лідер партії | Кількість голосів | %голосів | # від загальної кількості виграних місць | +/– | Уряд? |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1937 | Томас Манчестер | Н/Д | 2 / 5
|
▲2 | опозиція | |
| 1940 | Н/Д | 3 / 5
|
▲1 | більшість | ||
| 1943 | Джозеф Меттью Себастіан[en] | Н/Д | 3 / 5
|
▬ | більшість | |
| 1946 | Роберт Бредшоу[12] | Н/Д | 3 / 5
|
▬ | більшість | |
| 1952 | 11,016 | 84.7 (#1) | 8 / 8
|
▲5 | більшість | |
| 1957 | 5,270 | 53.6 (#1) | 5 / 8
|
▼3 | більшість | |
| 1961 | 7,808 | 64.5 (#1) | 7 / 10
|
▲2 | більшість | |
| 1966 | 6,249 | 44.3 (#1) | 7 / 10
|
▬ | більшість | |
| 1971 | 7,416 | 50.8 (#1) | 7 / 10
|
▬ | більшість | |
| 1975 | 7,363 | 60.2 (#1) | 7 / 10
|
▬ | більшість | |
| 1980 | Лі Мур[12] | 7,355 | 55.0 (#1) | 4 / 9
|
▼3 | Офіційна опозиція |
| 1984 | 7,463 | 41.3 (#2) | 2 / 11
|
▼2 | Офіційна опозиція | |
| 1989 | 6,642 | 37.3 (#2) | 2 / 11
|
▬ | Офіційна опозиція | |
| 1993 | Дензіл Дуглас[12] | 8,405 | 43.8 (#1) | 4 / 11
|
▲2 | Офіційна опозиція |
| 1995 | 10,662 | 49.2 (#1) | 7 / 11
|
▲3 | більшість | |
| 2000 | 11,762 | 53.6 (#1) | 8 / 11
|
▲1 | більшість | |
| 2004 | 11,426 | 50.6 (#1) | 7 / 11
|
▼1 | більшість | |
| 2010 | 12,227 | 47.0 (#1) | 6 / 11
|
▼1 | Коаліція з NRP | |
| 2015 | 11,897 | 39.3 (#1) | 3 / 11
|
▼3 | Офіційна опозиція | |
| 2020 | 10,355 | 37.1 (#1) | 2 / 11
|
▼1 | Офіційна опозиція | |
| 2022 | Терренс Дрю | 13,438 | 45.8 (#1) | 6 / 11
|
▲4 | більшість |
Примітки ред.
- ↑ Robert J Alexander & Eldon M Parker (2004) A History of Organized Labor in the English-speaking West Indies, Greenwood Publishing Group, p131
- ↑ Alexander & Parker, p136
- ↑ Nohlen, D (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume I, p570 ISBN 978-0-19-928357-6
- ↑ Nohlen, pp576-578
- ↑ Alexander & Parker, pp135–136
- ↑ Nohlen, p569
- ↑ Dr. Douglas not seeking SKNLP leadership nomination. www.sknvibes.com. 25 жовтня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ SKNLP Leaders: Party not divided ahead of elections. www.sknvibes.com. 26 листопада 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Drew takes over SKNLP leadership. www.sknvibes.com. 28 листопада 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Browne, Kevon (30 листопада 2021). SKNLP's New Executive Committee Announced after recent Conference. WINNFM 98.9 (амер.). Процитовано 29 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г Gunson, Phil; Chamberlain, Greg; Thompson, Andrew (22 грудня 2015). The Dictionary of Contemporary Politics of Central America and the Caribbean (англ.). Routledge. ISBN 9781317270546.
- ↑ а б в Gunson, Phil; Chamberlain, Greg; Thompson, Andrew (22 грудня 2015). The Dictionary of Contemporary Politics of Central America and the Caribbean (англ.). Routledge. ISBN 9781317270546.