Легке метро Шарлеруа
Легке метро Шарлеруа (фр. Métro Léger de Charleroi) — транспортна система типу «Легкорейковий транспорт»[1], що охоплює бельгійське місто Шарлеруа і його передмістя Жіллі і Андерлю. Довжина мережі 25 км. Має як швидкісні, частково підземні, ділянки, так і вуличні ділянки на суміщеному полотні. На системі використовується рухомий склад трамвайного типу.
| Легке метро Шарлеруа | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Опис | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Бельгія | ||
| Місто | Шарлеруа | ||
| Дата відкриття | 21 червня 1976 року | ||
| Річний пасажиропотік | 3,2 млн | ||
| Сайт | infotec.be | ||
| Оператор | TEC Charleroid | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість ліній | 4 | ||
| Кількість станцій | 30 | ||
| Довжина мережі | 25 | ||
| Ширина колії | метрова колія | ||
| Електрифікація | 600 В постійним струмомd | ||
| |||
 Легке метро Шарлеруа у Вікісховищі | |||
Історія ред.
Трамвай у Шарлеруа ред.
Попередником легкого метро була міська трамвайна мережа. Перша лінія конки відкрилася в Шарлеруа в 1882 році.[2] 3 червня 1887 у місті почала діяти перша лінія парового трамвая, а 28 березня 1901 — електричного.[3].
Після Другої Світової війни трамвайні лінії в Шарлеруа (як і в інших містах Бельгії) стали поступово закривати і замінювати автобусами.[2] Останнім днем роботи трамвая в Шарлеруа стало 30 червня 1974 року.[3][2]
Також існували приміські лінії, поступово закриті в 70-90 роках.
Від трамвая до легкого метро ред.
З початку 1960-х пересування в Бельгії ставало все більш проблемним. Дороги стали захаращені машинами, автобусами і трамваями.
Було необхідно побудувати мережу транспорту для обслуговування транспортних потоків міста та передмістя поза вуличного руху (використовуючи тунелі і віадуки). Був створений проект, закінчення робіт передбачалося в 1992 році. Мережа повинна була складатися з 69 станцій довжиною 52 кілометри. 21 червня 1976 було урочисто відкрито першу ділянку між станціями Vilette і Sud. 30 червня того ж року відкрилися станції Piges і Ouest. У серпні 1992 були відкриті гілки в Dampremy і в Gilly.
Опис мережі ред.
Лінії та маршрути ред.
Діючі лінії ред.
- Кільцева лінія
Довжина: 4,3 км, 7 станцій. Планувалося будівництво кільцевої лінії в центрі з 8 станціями, але тільки 3/4 було збудовано. Роботи по замкненню кільця ведуться по теперішній час.
- Жіллі
Довжина: 4 км, 3 станції.
- Фонтен — л'Евек — Андерлю (монумент) (Fontaine-l'Évêque-Anderluses (Monument))
Довжина: 9,2 км, 10 станцій.
Метро-привид ред.
Існують ділянки, будівництво яких було законсервовано. Але у планах відновити будівництво у попередньому напрямі від станції Жіллі.
- Лінія в Шателе (Châtelet)
Довжина: 6,8 км, 8 станцій.
- Лінія в Мон-сюр-Маршьєн (Mont-Sur-Marchienne)
Проектувалося 5 станцій.
- Лінія в Куїлі (Couillet)
Планувалося 5 станцій.
Маршрути ред.
На мережі експлуатується чотири маршрути:
- Лінія 54 : від Gilly через Waterloo до Beaux-Arts
- Лінія 55 : від Gilly через Waterloo до Parc
- Лінія 88 : від Parc через Waterloo до Beaux-Arts
- Лінія 89 : від Sud до Beaux-Arts
Депо ред.
Система має два депо, Жюме (Jumet основне депо) та, Андерлю (Anderlues). Обидва депо одночасно є майстернями з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу[3].
Метро до 2012 року ред.
У 2008 році місту дали кредит 75 мільйонів євро на продовження будівництва метро. Новий проект передбачає завершення кільцевої лінії, продовжить лінію від Жілле та продовжить лінію від Piges у напрямку Брюсселя.
Рухомий склад ред.
Як лінійні на системі використовуються виключно зчленовані двосекційні трамваї, побудовані бельгійською фірмою BN у вісімдесятих роках. Трамваї для Шарлеруа будувалися одночасно з практично ідентичними трамваями для Береговій лінії (50 трамваїв для Берегу, 55 для Шарлеруа).[3]
Як службові використовується певна кількість трамваїв старіших серій.
Час роботи ред.
Легке метро Шарлеруа працює з 5 до 20 години. На лініях 54 і 55 інтервал поїздів у будні дні 5 хвилин, у вихідні 10 хвилин. На лініях 88 і 89 інтервал у будні дні 15, у вихідні — 30 хвилин. Пізно ввечері по шляху проходження ліній метро працюють автобуси. Перехід з однієї лінії на іншу при наявності квитка безкоштовний.
Примітки ред.
- ↑ Michael Taplin, Michael Russel. Belgium // Trams in Western Europe. — Harrow Weald, Middlesex : Capital Transport, 2002. — С. 19. — ISBN 185414 265 8.
- ↑ а б в W.J.K. Davies. Appendix 6: Brief Notes on other Urban Tram Systems in Belgium and their links to the SNCV // The Vincial Story. Light Railways in Belgium 1885-1991. — Scarborough : Light Rail Transit Association. — С. 226. — ISBN 0-948106-32-8.
- ↑ а б в г Luc Koenot. Flash 2006 Atlas des Tramways, metros and trolleybus belges / Atlas Belgische trams, metro's en trolleybussen. — Groot-Bijgaarden : Tram 2000, 2006. — С. 88-97. — ISBN 2-9600608-0-6.