Лев Диякон
Лев Дия́кон (грец. Λέων ο Διάκονος; бл. 950 — бл. 1000) — візантійський історик-хроніст 10 століття. Учасник походу імператора Василя II Болгаробійця проти болгар в 986. Автор «Історії» в 10 книгах (написана бл. 990 і охоплює події 959—975). Перша частина твору має компілятивний характер і є переказом т. зв. «Історії Фок» (не збереглася), друга частина — самостійний твір, написаний на основі особистих спостережень та розповідей очевидців. Твір Лева Диякона — цінне джерело для вивчення ранньої історії Візантії, Болгарії, Київської держави. В ньому описані походи київського князя Святослава Ігоровича в Болгарію (967 або 968) і його війни з Візантією на Балканах.
| Лев Диякон | |
|---|---|
| Народився |
950[1] Caloed, Туреччина |
| Помер | 992 |
| Країна |
.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | історик |
| Знання мов | середньогрецька |
Життєпис ред.
Народився у сільській місцевості, у невеличкому містечку Калоя (суч. Келез) у Малій Азії. Його батьки не займали особливого положення, але були достатньо багатими, щоб забезпечити синові навчання у м. Константинополі в Константинопольському університеті.
Після навчання він обрав шлях релігійного служіння, деякий час знаходився при патріархові і біля 975-980 став дияконом. Він супроводжував імператора Василя ІІ у війні з болгарами і трохи не загинув у бою з ними в 986. Біля 996 Лев Диякон виступає з промовою (енкомій), що прославляє імператора, текст якої дійшов до нашого часу. Після цього достовірна біографія Лева Диякона, що заснована на аналізі його творів, закінчується.
З приводу подальших подій існує три версії. Згідно з першою він помер, що завадило йому доповнити свою «Історію» правлінням Василя ІІ. Згідно з другою — своєю промовою він виділився серед придворних і саме він є тим Левом, що відомий по дипломатичному листуванню з Василієм ІІ і був відісланий з дорученнями до Італії в 996-998 роках. Пізніше він стає єпископом Сінади, але ця версія є достатньо спірною. І згідно з третьою версією він став митрополитом Карійським, але і ця версія несе у собі багато протиріч.
Праці ред.
- ЛЕВ ДИАКОН, История, Публикация 1820 г., Публикация 1988 г.; Энкомий, Публикация 1971 г. [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite] (рос.)
Джерела та література ред.
- М. В. Скржинська. Лев Діакон [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 72. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Leo Diaconus // «Catholic Encyclopedia», New York, Robert Appleton Company, 1913 (англ.)
- Сканований текст [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.], Barthold G. Niebuhr, CSHB (лат.)
- ЛЕВ ДИАКОН. ИСТОРИЯ, Наука, М. 1988, в серии ПАМЯТНИКИ ИСТОРИЧЕСКОЙ МЫСЛИ. (рос.)
Примітки ред.
Посилання ред.
- Лев Діакон [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Лев Діякон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 813-814. — 1000 екз.
- Найстаріші відомості про Україну: Лев Диякон // Січинський В. Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожів по Україні та ін. писань чужинців про Україну за десять ст. — 5-е вид. — Авґсбурґ: Павлович, 1946. — 118, VIII с.: іл. / Перевидання: Львів: «Слово», 1991. — С. 9—10. — ISBN 5-7707-1657-6.
- Грушевський М. Лев Диякон // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 92–107.
- Лев Диакон, «История», изд. «Наука», г. Москва, 1988 г. (сайт «Румянцевский музей») [Архівовано 27 лютого 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Лев Диакон [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)