Левін Максим Євгенович
Макси́м Євге́нович Ле́він, більш відомий як Макс Левін (7 липня 1981, Боярка[2], Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР — між 13 та 31 березня 2022, біля с. Гута-Межигірська, Вишгородський район, Київська область, Україна) — український фотокореспондент, фотограф, документальний фотограф. 10 років працював в редакції LB.ua, співпрацював з агенствами Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske. Більшість його документальних проєктів пов'язані з війною в Україні. Загинув, висвітлюючи російське вторгнення в Україну 2022 року, — у нього двічі навмисно вистрілив російський військовий.
| Макс Левін | |||
|---|---|---|---|
| Максим Євгенович Левін | |||
 | |||
| Ім'я при народженні | Максим Євгенович Левін | ||
| Народився |
7 липня 1981 Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Помер |
між 13 та 31 березня 2022 біля с. Гута-Межигірська, Вишгородський район, Київська область, Україна ·убитий двома пострілами зі стрілецької зброї російськими військовими | ||
| Поховання | Боярка | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | фотокореспондент, фотограф, videographer, журналіст | ||
| Alma mater | Київський політехнічний інститут | ||
| Знання мов | українська | ||
| Заклад | Громадське телебачення, Лівий берег і УНІАН | ||
| Роки активності | 2006 — 2022 | ||
| Посада | Стрінгер | ||
| Нагороди |
| ||
| IMDb | ID 13544826 | ||
Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (2015), кавалер ордену «За мужність» III ступеня (2022, посмертно)[3]. Лавреат премії імені Георгія Гонгадзе (2022, посмертно)[4]
Життєпис ред.
Максим Левін народився 7 липня 1981 року в Боярці Києво-Святошинського району Київської області. Батько чотирьох синів.
Закінчив Київський політехнічний інститут (спеціальність — інженер комп'ютерних систем)[5].
Працював фоторепортером у журналі «Пенсія», газеті «Київські відомості», фотоагентстві «Фотолента» та УНІАН; «Газеті 24» (2007—2008)[5], вебсайту lb.ua (2010—2020)[6]; фрілансером для журналів «Фокус», «Профіль», «Український тиждень», агентств «Reuters»[6] та «Associated Press»[5], відеографом і фотографом у hromadske (2021—2022)[6].
Висвітлював російське вторгнення в Україну 2022 року. Протягом перших п'яти днів повномасштабної війни Макс устиг оприлюднити фоторепортажі щонайменше з семи гарячих точок у різних куточках України: від Харкова до Василькова та кількох населених пунктів в Ірпінському та Житомирському напрямках.
Загинув, висвітлюючи російське вторгнення. Зв'язок з Максом Левіним був втрачений з 13 березня 2022 року, коли він вирушив у село Гута-Межигірська Вишгородського району Київської області документувати наслідки російської агресії. 1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла його тіло з вогнепальним пораненням[7]. За даними прокуратури, Левіна убили «військовослужбовці збройних сил [Російської Федерації]… шляхом двох пострілів зі стрілецької зброї»[8].
Його загибель розслідували також і представники організації «Репортери без кордонів» та дійшли висновку, що Левіна і Чернишова холоднокровно стратили[9][10].
Доробок ред.
Автор документального проєкту про військових «Afterilovaisk»[11], а також проєкту про відповідальне батьківство «Клуб тат»[12]. Від початку війни на Донбасі Макс Левін працював там як документальний фотограф[6].
Учасник подій в Іловайську 2014 року[13].
Вшанування пам'яті ред.
Рішенням Боярської міської ради від 30 червня 2022 року вулиця Заводська міста Боярка перейменована на вулицю Макса Левіна (скорочена назва: вул. М. Левіна)[14].
-
Жовтень 2021. Проєкт Макса Левіна AfterIlovaysk в Боярці -
Жовтень 2021. Проєкт Макса Левіна AfterIlovaysk в Боярці -
Жовтень 2021. Проєкт Макса Левіна AfterIlovaysk в Боярці -
Жовтень 2021. Проєкт Макса Левіна AfterIlovaysk в Боярці
27 жовтня 2022 року у м. Києві було прийняте рішення про перейменування вулиці Багратіона на вулицю Максима Левіна [15].
Авторські колонки Максима Левіна ред.
Нагороди та відзнаки ред.
- орден «За заслуги» III ступеня (5 червня 2015) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[16].
- орден «За мужність» III ступеня (3 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час висвітлення російської агресії[17].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ https://www.zdf.de/nachrichten/politik/fotograf-lewin-getoetet-ukraine-krieg-russland-100.html
- ↑ Макс Левін [Архівовано 7 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Фейсбук
- ↑ Убитий окупантами фотокор Макс Левін посмертно нагороджений орденом «За мужність». armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Премія Гонгадзе присудила спеціальну відзнаку посмертно Максу Левіну. detector.media (укр.). 21 травня 2022. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ а б в Макс Левін [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // LB.ua
- ↑ а б в г Максим Левін почав працювати у hromadske [Архівовано 13 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 2 червня 2020 р.
- ↑ Загинув документаліст і фотограф Макс Левін. Лівий берег. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ Фотожурналіста Макса Левіна вбили російські військові — прокуратура. imi.org.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022.
- ↑ Фотожурналіста Макса Левіна свідомо стратили російські військові, – розслідування RSF. Тексти. 22 червня 2022.
- ↑ Following a visit to Ukraine from 24 May to 3 June to investigate Ukrainian photo-journalist Maks Levin’s death, Reporters Without Borders (RSF) is releasing a report with information and evidence indicating that Levin and his friend and bodyguard were executed by Russian soldiers in a forest near Kyiv on 13 March, possibly after being interrogated and even tortured. rsf.org. 22 июня 2022. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 22 июня 2022.
- ↑ After Ilovaisk. afterilovaisk.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- ↑ Отцовский клуб. fathersclub.com.ua (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2022.
- ↑ Макс Левін [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода
- ↑ https://mistoboyarka.gov.ua/misto/pereimenuvannia_vulyts_boiarskoi_hromady_2022.html
- ↑ У Києві з’являться вулиця імені Максима Левіна і провулок Павла Лі. Детектор медіа. 27 жовтня 2022. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ Розпорядження президента України № 313/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України від 3 квітня року № 208/2022 «Про нагородження М.Левіна орденом «За мужність»»
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Фотография честнее текста или видео, - фотограф Макс Левин на YouTube // Телеканал ДОМ, 20 серпня 2017 р. |
Левін Максим Євгенович у соцмережі «Facebook»- Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
- Голодрига, Ю. «Їздив працювати в самісіньке пекло». Що маємо знати про фотографа Максима Левіна, якого вбили окупанти [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Експрес. — 2022. — 6 квітня.
- «Тим, що загинули, і тим, що вижили» — воїни Іловайська очима 4 українських фотографів [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2019. — 29 серпня.
- Макс Левін: Іловайськ — це не про жалість [Архівовано 15 травня 2020 у Wayback Machine.] // 24 канал. — 2019. — 29 серпня.
- Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну — Макс Левін [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода. — 2015. — 21 травня.
