Левіафан (родовище)
Лів'ятан (івр. לווייתן; кит, Левіафан) — газове родовище Левантійського нафтогазоносного басейну на шельфі Левантійського моря, поблизу морського кордону Ізраїлю з Ліваном. Родовище розташоване вза 135 км на захід від Хайфи, за 47 км на південний захід від родовища Тамар. Глибина моря тут становить 1634 м.
Левіафан | |
Країна | Ізраїль |
---|---|
Розташовується на водоймі | Середземне море |
Оператор | Noble Energyd |
Дата відкриття (винаходу) | 2010 |
Офіційний сайт | |
Левіафан у Вікісховищі |
Координати: 33°10′04″ пн. ш. 33°37′02″ сх. д. / 33.167777777805774519° пн. ш. 33.617222222249772301° сх. д.
31 грудня 2019 року «Хеврат хашмаль» та інші споживачі почали отримувати природний газ з родовища «Левіафан»[1].
Запаси ред.
За оцінками Геологічної служби США об'єм нерозвіданих, технічно видобуваємих запасів родовища становить ≈ 3,454 трильйона м³ природного газу та 1,7 млрд барелів нафти[2].
Під газовим родовищем, на глибині 5,8 км, як передбачається, знаходиться родовище нафти, потенціал якого, з імовірністю 17 % — 3 млрд барелів. На глибині 7,2 км є шанси (оцінювані в 8 %) виявити ще близько 1,2 млрд барелів нафти[3].
Історія ред.
Американська нафтова компанія Noble Energy, яка розвідала можливе родовище у червні 2010 р. і оголосила про відкриття 30 грудня того ж року, оцінила сумарні ресурси структури Левіафан в 453 млрд м³ при 50 % -ної достовірності оцінки[4]. Пізніше ці дані отримали підтвердження; таким чином, Левіафан — найбільше з виявлених в 2000-ні роки газових родовищ у світі[3].
Американський аналітик Джим Фінк висловлює сумнів, що Noble Energy вистачить ресурсів для освоєння такого масштабного проекту[5].
У січні 2017 року, міністри енергетики Італії, Греції, Ізраїлю та Кіпру зустрілися для обговорення планів по створенню газогону завдовжки близько 2 тис. км від родовищ Левіафан та Афродіта до Греції і Італії; витрати на проект попередньо оцінюються в 5,5-5,7 млрд доларів США і 8 років будівництва, можливі потужності перекачування — в діапазоні 8-16 млрд м³ щорічно[6][7][8].
Терміни освоєння постійно зсуваються через розбіжності між компанією і урядом держави. В середині 2016 року Noble отримала схвалення від міністерства на план розробки родовища[9][10]. За даними від грудня 2016 року Delek Group заявила план з початком видобутку газу в 2019 році[11].
Розташування ред.
В 2010 році Ліван заявив, що північна частина родовища знаходиться в його територіальних водах, Ізраїль заперечує цю заяву. Ізраїль і Ліван звернулися в ООН з метою уточнення морських економічних кордонів[13][14][15].. План врегулювання суперечки був підготовлений в 2012 році за участю США[16].
Споживачі ред.
Станом на 2016 року споживачами газу стануть: нова приватна електростанція в Ізраїлі, станції приватної компанії Edeltech (Ізраїль); підписані 18-річні контракти на поставки. Консорціум, який включає в себе U.S. Noble Energy, підписав контракт на експорт газу в Єгипет з приватною єгипетською фірмою[17]..
На початку 2018 року Єгипет з його 100-мільйонним населенням і сусідня Йорданія уклали Договір про постачання ізраїльського газу, що видобувається у родовищах Левіафан і Тамар[18].
У листопаді 2018 року Ізраїль підписав угоду з Грецією, Італією та Кіпром про будівництво газогону EastMed потужністю до 20 млрд м³ газу на рік від ізраїльського шельфу через острів Крит і Грецію в Італію[19].
Примітки ред.
- ↑ Родовище «Левіафан» розпочало давати країні газ: екологічних збоїв не відбулося. Новости Израиля. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ Chris Schenk (8 квітня 2010). Natural Gas Potential Assessed in Eastern Mediterranean (англ.). USGS. Архів оригіналу за 2 січня 2017. Процитовано 16 вересня 2013.
- ↑ а б Видобувачі офіційно підтвердили наявність великого газового родовища в Ізраїлі. Газета.ru. 30.12.2010. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Компанія Noble виявила біля берегів Ізраїлю та Кіпру перспективні структури з сумарними ресурсами газу близько 850 млрд м³. ИАЦ «Минерал» по материалам Oil and Gas Journal online. 16.06.2010. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Аналітики: Noble Energy нездатна видобувати ізраїльські запаси нафти і газу. ZMAN.com, jewish.ru. 25.01.2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Левиафан и Афродита покушаются на "Турецкий поток". Независимая газета. 23.01.2017. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Nati Yefet (27 Oct, 2016). Leviathan gas pipeline to Greece would cost $5.7b (англ.). Globes. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Amiram Barkat (18 Jan, 2017). European interest in Israeli gas deepens (англ.). Globes. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Eastern Mediterranean natural gas exploration focused on the Levant Basin — Today in Energy — U.S. Energy Information Administration (EIA). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ Ravid, Barak (10 липня 2017). U.S. Backs Lebanon on Maritime Border Dispute With Israel. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Ліван має намір представити ООН карту, яка доводить, що "Левіафан" на його території. newsru.co.il. 2 січня 2011. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Суперечку про юридичний кордон Ізраїлю з Ліваном розсудить ООН. Дев'ятий канал (Ізраїль). 14.07.2011. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Мария Ефимова, Мария Ефимова. Америка вивела формулу розділу газу : [арх. 2 січня 2020] // Газета "Коммерсантъ". — 2012-12-21. — Вип. 242. — С. 7.
- ↑ Michael Ratner (15 серпня 2016). Natural Gas Discoveries in the Eastern Mediterranean (PDF) (англ.). Congressional Research Service. с. 11. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2021. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Ізраїль стає газовою державою. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ Ізраїль домовився про будівництво найбільшого газогону. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 2 січня 2020.