Лебединцев Феофан Гаврилович
Феофа́н Гаври́лович Лебеди́нцев (Теофан Лебединцев/Лебединець/Лобода, 24 березня 1828 — 24 березня 1888) — український педагог, історик, громадський і церковний діяч, літератор, журналіст. Основоположник української періодики. Засновник, видавець і перший редактор журналу «Киевская Старина».
| Лебединцев Феофан Гаврилович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 березня 1828 Зелена Діброва (тепер Городищенський район Черкаської області) |
| Помер |
24 березня 1888 (60 років) Київ |
| Поховання | Щекавицьке кладовище |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Холм, Київ |
| Діяльність | краєзнавець, журналіст |
| Відомий завдяки | засновник «Киевской Старины» |
| Alma mater | Київська духовна семінарія |
| Конфесія | православний |
| Родичі | Лебединцев Гаврило Григорович |
| Брати, сестри | Лебединцев Петро Гаврилович, Лебединцев Андрій Гаврилович і Arseniy Lebedintsevd |
| У шлюбі з | Юлія |
| Діти | Лебединцев Костянтин Феофанович |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Сім'я ред.
Народився в багатодітній родині священика в селі Зелена Діброва на Київщині (тепер Городищенський район Черкаської області), один із п'яти славетних братів Лебединцевих.
Рідні брати Феофана Гавриловича:
- Лебединцев Петро Гаврилович,
- Лебединцев Арсеній Гаврилович,
- Лебединцев Андрій Гаврилович,
- Лебединцев Данило Гаврилович.
Освіта ред.
Як і всі його брати, Феофан спершу навчався у Богуславському духовному училищі, згодом блискуче закінчив Київську духовну семінарію.
У 1851 році захистив дисертацію з Унії в Україні і отримав ступінь старшого кандидата богослов'я[1] у Київській духовній академії, де був однокурсником майбутнього видатного філософа Памфіла Юркевича. Незабаром став магістром.
Викладацька та педагогічна діяльність ред.
Викладав у Воронезькій (з 1852) та Київській (з 1855) духовних семінаріях. У 1861 отримав місце екстраординарного професора кафедри історії розколу у своїй alma mater. Заснував і в 1860—1863 роках редагував її видання — «Руководство для сельских пастырей».
4 грудня 1864 року спеціаліст по розколу Церков Феофан Лебединцев став начальником навчальної дирекції (головним освітянином) на Холмщині, де боровся з греко-католицизмом і полонізацією,
|
... заботясь о возрождении русской народности, но соблюдая уважение к местному народному языку.[2] | 
|
З його ініціативи на Холмщині відкрито близько 300 народних шкіл, середніх навчальних закладів, курси для вчителів, учительську семінарію, чоловічу (5 жовтня 1865) та жіночу (в жовтні 1866) гімназії. З 1872 — директор училищ у Радомі.
«Киевская Старина» ред.
Після виходу у відставку оселився у Києві. У 1882 році разом із братом Петром (кафедральним протоієреєм Софії Київської) заснував «Киевскую Старину» — на 3000 рублів, позичених у Григорія Ґалаґана. Всесильний Ґалаґан допоміг зв'язками у найвищих ешелонах Російської імперії, і нове видання отримало державну субсидію. 9 грудня 1883 року Ґалаґан записав у своєму щоденнику:
|
|
Вирушив до графа Толстого[3] говорити про справи полтавські. А ще я казав Толстому про субсидії «Киевской Старине». Він відповідав, що грошей нема, але уповноважив переговорити з Бунге[4]. |
|
В останні роки життя Феофан Лебединцев був активним учасником київських Церковно-історичного та Археологічного товариств. Помер у день свого 60-річчя. Похований на історичному некрополі старого Києва — Щекавицькому кладовищі.
У контексті доби ред.
У 1859 році Теофан Лебединцев познайомився з Тарасом Шевченком (спогадом про знайомство залишився «Кобзар» з автографом). Шевченко високо оцінював праці земляка (зокрема, проповідь «Про ярмарки», надруковану за протекції Шевченка у 1861 році першим українським часописом «Основа»).
Після смерті поета Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, спогади, власне листування з ним.
Перша дружина Феофана Лебединцева Юлія (уроджена Барська, правнучка Івана Григоровича-Барського; похована в Холмі — збереглася нагробна плита в стіні церкви Іоана Богослова) була хрещеною матір'ю Михайла Грушевського.
Син від другого шлюбу Костянти́н Феофа́нович Лебединцев — український математик й педагог-новатор.
Примітки ред.
- ↑ Випуск 1851 року, курс XV (1847—1851) — див. Выпускники Киевской духовной академии 1823—1869, 1905 гг. [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ див. Сумцов Микола Федорович
- ↑ Міністр народної освіти Російської імперії
- ↑ Міністр фінансів Російської імперії
Джерела ред.
- Усенко П. Г. Лебединцев Феофан (Теофан) Гаврилович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 68. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Лабынцев Ю., Щавинская Л. Феофан Лебединцев — основатель «Киевской старины» (К 180‑летию со дня рождения: 1828‑2008) / Департамент культуры г. Москвы, Управ. культуры ЦАО г. Москвы, ГУК г. Москвы «Библиотека украинской литературы». — М., 2008. — 48 с. (рос.)
- Славетні Лебединцеви
- Теофан Лебединцев — історик, педагог, патріот[недоступне посилання з червня 2019]
- Лебединцев Феофан Гаврилович [Архівовано 10 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання ред.
- Лебединців Теофан [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 811-812. — 1000 екз.