Ланцфер Ярослав Йосипович

Яросла́в Йо́сипович Ла́нцфер (нар. 28 жовтня 1966, Хуст, СРСР) — радянський та український футболіст, відомий завдяки виступам у складі харківського «Металіста», полтавської «Ворскли» та низки інших українських клубів. Після завершення активних виступів перейшов до тренерської діяльності. Очолював жіночий футбольний клуб «Житлобуд-1». Найкращий тренер України в жіночому футболі (2013).

Ф
Ярослав Ланцфер
Особисті дані
Повне ім'я Ланцфер Ярослав Йосипович
Народження 28 жовтня 1966(1966-10-28) (57 років)
  Хуст, СРСР
Зріст 184 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986 СРСР «Металіст» 2 (0)
1987 СРСР СКА К 47 (2)
1989—1992 СРСР / Україна «Металіст» 37 (1)
1992 Україна «Верес» 13 (0)
1992 Україна «Торпедо» З 13 (1)
1993 Україна «Таврія» Х 21 (2)
1994 Україна «Металіст» 10 (0)
1994 Україна «Ворскла» 11 (0)
1996 Україна «Нафтовик» 23 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009—2016 Україна ЖФК «Житлобуд-1»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис ред.

Ярослав Ланцфер народився у Хусті, де й почав займатися футболом в місцевій ДЮСШ під керівництвом власного батька. Згодом продовжив підготовку в львівській школі-інтернаті спортивного профілю. Викликався до юнацької збірної СРСР[1], у 1986 році дебютував у вищій лізі в складі харківського «Металіста». Наступного року був призваний до лав радянської армії та продовжив виступи у складі київського СКА, після чого знову повернувся до харківського клубу.

У 1992 році залишив Харків і нетривалий час захищав кольори рівненського «Вереса» та запорізького «Торпедо». У сезоні 1993/94 Ярослав Ланцфер змінив одразу три команди — розпочав футбольний рік у друголіговій херсонській «Таврії», згодом здійснив ще одну спробу закріпитися у «Металісті», а завершував сезон у полтавській «Ворсклі». Наприкінці 1994 року виступав за харківський «ВлаСКо» у чемпіонаті ААФУ, влітку 1995 року провів два матчі у складі аматорського клубу «Словхліб» зі Слов'янська. У професійний футбол повернувся навесні 1996 року. Близько півроку захищав кольори охтирського «Нафтовика», після чого повісив бутси на цвях.

Працював помічником Олега Рубана у тренерському штабі харківського жіночого клубу «Житлобуд-1». У вересні 2009 року був призначений головним тренером команди[2]. Під керівництвом Ланцфера харків'янки стали беззаперечним лідером українського жіночого футболу, здобувши чотири поспіль «золота» у національному чемпіонаті. У 2013 році Ярослава Ланцфера було визнано найкращим тренером в українському жіночому футболі[3].

Досягнення ред.

Кар'єра гравця
Тренерська кар'єра
Індивідуальні досягнення
  • Найкращий тренер в українському жіночому футболі (1): 2013

Примітки ред.

  1. Володимир Данилюк: Я з дитинства мріяв стати футболістом. «Фортуна». Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 15 червня 2015.
  2. Женский футбол: харьковчанки прощаются с золотом (рос.) . «Вечерний Харьков». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 червня 2015.
  3. Ірина Зварич — найкраща футболістка України 2013 року!. Офіційний сайт ФФУ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 червня 2015.

Посилання ред.