Ламброн (фортеця)
Ламброн (Лампрон) (вірм. Լամբրոն Բերդ; фр. Les Embruns; англ. Lambrom castle) — вірменська фортеця XI століття, розташована неподалік від міста Чамлияйла в сучасній Туреччині. Була родовою фортецею Хетумідів — вірменської царської династії Вірменського Кілікійського царства.
| Ламброн | |
|---|---|
 | |
| 37.16575° пн. ш. 37.16575° сх. д. / 37.16575° пн. ш. 37.16575° сх. д.Координати: 37.16575° пн. ш. 37.16575° сх. д. / 37.16575° пн. ш. 37.16575° сх. д. | |
| Країна | Туреччина |
| Місто | Чамлияйла |
| Тип |
замок археологічна пам'ятка і замок хрестоносцівd |
| Дата заснування | 1071 |
  Ламброн Ламброн (Туреччина) | |
 | |
Історія ред.
У першій половині XI століття втрата вірменами національної державності після завоювання Візантією[1][2], а також навали сельджуків на Вірменію[3] призвели до масового переселення вірменів до Кілікії, де виникло нове Кілікійське царство[4].
1073 року вірменський феодал Ошин зі своїми братами з Гандзака переселився до Кілікії, до району, де намісником був його друг Аплгаріб Арцруні (Абелгаріб Тарський). Останній подарував Ошину фортецю Ламброн (вірм. Լամբրոն) в горах Тавра[5], яку Ошин відбив у арабів[6] Ошин, залишаючись на службі, поклав початок відомому у тих місцях княжому роду.[5]
Період правління царів Кілікійської Вірменії збігся з періодом хрестових походів. То були часи бурхливого розквіту торгівлі й ремесел, збудовано багато вірменських монастирів, серед них розташований поблизу Ламброна монастир Скевра, у якому наприкінці XII століття завершилось[7] остаточне оформлення стилю кілікійського мініатюрного живопису.[8]
Архітектура ред.
Як і багато замків Вірменського царства в гірських ландшафтах, Ламброн — є скелястою фортецею. Він займає площу близько 330 на 150 метрів на верхівці пагорбу.
Замок розділений на нижню та верхню палати. Верхня палата доступна тільки через сходи, вирублені у скелях або через вузький прохід. Багато будівель у нижній палаті перетворились на руїни, але аркова зала збереглась. Деякі з приміщень опалювались за допомогою гіпокауста.
Примітки ред.
- ↑ Glanville Price. Encyclopedia of the languages of Europe. — Wiley-Blackwell, 2000. — стор. 17.
- ↑ Gabriel Sheffer. Diaspora politics: at home abroad. — Cambridge University Press, 2003. — стор. 59
- ↑ András Róna-Tas. Hungarians and Europe in the early Middle Ages: an introduction to early Hungarian history. — Central European University Press, 1999. — стор. 76.
- ↑ Історія Сходу. У 6 т. Т. 2. Схід у середньовіччі. [Архівовано 14 березня 2013 у Wayback Machine.] М., «Восточная литература», 2002. ISBN 5-02-017711-3
- ↑ а б Манук Абегян //Історія давньовірменської літератури// Видавництво АН ВРСР 1975 р. — стор. 409(605)
- ↑ А. П. Каждан. // Вірмени у складі панівного класу Візантійської імперії в 11-12 ст. // Гл.4 ч.50 «Ошин». Стор. 131–132 // АН ВРСР 1973 р.
- ↑ Академія Наук СРСР//Інститут Історії// Византийский временник //Том XXVIII стор. 278 [[https://web.archive.org/web/20141006125218/http://www.hist.msu.ru/Byzantine/BB%2028%20%281968%29/BB%2028%20%281968%29%20278.pdf Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]] // Видавництво «Наука» М.- 1968 р.
- ↑ Академія Наук СРСР//Інститут історії// Византийский временник //Том XXVIII стор. 277 [[https://web.archive.org/web/20141006110850/http://www.hist.msu.ru/Byzantine/BB%2028%20%281968%29/BB%2028%20%281968%29%20277.pdf Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]] // Видавництво «Наука» М.- 1968 р.
Джерела ред.
- «Unknown crusader castles» , Kristian Molin, Hambledon Continuum, 2001
- Lampron: Castle of Armenian Cilicia. By F. C. R. Robinson and P. C. Hughes. Anatolian Studies, Vol. 19, (1969), pp. 183-207. Published by: British Institute at AnkaraStable URL: [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |