Лабунька Мирослав Олексійович

український історик, громадський, науковий і церковний діяч, бібліотекар

Миросла́в Олексі́йович Лабу́нька (23 березня 1927, с. Котів — 2 грудня 2003, м. Філадельфія)[1] — громадський, політичний, церковний і науковий діяч. Професор, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук, ректор Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН). Чоловік Марії Лабуньки.

Мирослав Олексійович Лабунька
Народився 23 березня 1927(1927-03-23)
с. Котів, зараз Бережанського району Тернопільської області
Помер 2 грудня 2003(2003-12-02) (76 років)
м. Філадельфія, США
Місце проживання Німеччина, США
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Колумбійський університет
Галузь історія
Заклад Український вільний університет
Українська вільна академія наук
Посада ректор Українського вільного університету
Вчене звання Професор, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка
Науковий ступінь доктор історичних наук
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Кавалер ордена Святого Григорія Великого

Життєпис ред.

Народився 23 березня 1927 року в с. Котів (на той час — територія Польщі, від 1939 — в складі УРСР; нині Тернопільського району Тернопільської області) у селянській родині.

У 1941—1944 роках навчався в український гімназії в Бережанах. Шкільну освіту завершив у таборі для переміщених осіб і біженців у Траунштайні (Баварія). У 1946—1948 роках навчався в семінаріях Української греко-католицької церкви в Німеччині, 1949-50 — у Нідерландах. У 1950—1951 студіював канонічне право в університеті Мюнхена, 1951—55 — історію в Лювенському університеті (Бельгія).

Потому переїхав до США. 1956—58 роках опановував бібліотекознавство в Колумбійському університеті, по закінченні навчання отримав науковий ступінь магістра. 1956—1965 роках — бібліотекар цього університету. 1978 року в Колумбійському університеті захистив докторську дисертацію з історії.

У 1965—1993 роках викладав історію (спочатку як доцент, згодом — професор) в університеті Ла Саль у Філадельфії (США), також читав лекції на літніх курсах Українського католицького університету в Римі (Італія), працював науковим співробітником Українського наукового інституту Гарвардського університету. У 1993-95 роках — декан філоського факультету, 1995-98 — ректор УВУ в Мюнхені. Очолював осередок НТШ у Філадельфії і був заступником директора філософсько-історичної секції НТШ. Досліджував проблеми історії Київської Русі та український культури.

Вільно володів англійською, болгарською, грецькою, латинською, німецькою, польською, російською, французькою та церковнослов'янською мовами.

Брав активну участь в організації міжнародних конгресів істориків: у конгресі, присвяченому 1000-літтю хрещення Київської Русі (1988, Равенна, Італія), у конгресі, присвяченому 400-літтю Берестейської церковної унії 1596 (1996, Львів), та ін.

Активна роль у наданні матеріальної й моральної підтримки історичних досліджень і студій у галузі історії та україністики як в Україні, так і в діаспорі. Брав активну участь в Українському братському союзі, в українських католицьких мирянських організаціях: «Обнова», Український патріархальне товариство в США, Український патріархальне світове об'єднання (був заступником його голови) та ін.

Нагороджений церковним орденом св. Григорія Великого, грамоту до якого підписав Папа Римський Іоанн Павло II (1997).

Помер Мирослав Лабунька у місті Філадельфія (США)[2].

Вибрані праці ред.

  • Митрополит Іларіон і його писання. Рим, 1994;
  • The Legend of the Novgoradian White Cowl (Легенда про новгородських білих клобуків). Munich, 1998.
  • Бережанська земля: [Ст. англ. мовою] //Бережанська земля: Іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк, 1970. — С.848-854.
  • Релігійні центри та їхні місії до Києва і Київської Русі: від Ольги до Володимира //Записки Наукового товариства імені Т.Шевченка: Праці історично-філософської секції. — Львів, 1993. — Т.CCXXV. — С.104-132.

Примітки ред.

  1. Лабунька Мирослав Олексійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  2. 2 грудня у Філадельфії (США) помер Мирослав Лабунька. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.

Джерела ред.

Література ред.

  • Бич В. Воістину громадянин України: Слово про Мирослава Лабуньку //Жайвір: Літ.-мистец. іст.-краєзнав. альманах. — 1992. — Липень-серпень.
  • Бич В. Мирослав Лабунька //Бережанське віче. — 1992. — 29 серпня.
  • Бич В. Наш чоловік у Філадельфії //Вільне життя. — 1992. — 22 серпня — (Українці в світі).
  • Бич В. Ректор Мирослав Лабунька //Бережанське віче. — 1997. — 22 березня.
  • Доктор Мирослав Лабунька: «Ми всі українці». «Людина і світ», 1992, № 3.
  • В Українському Вільному університеті в Мюнхені. (Повідомлення про відзнаку Мирослава Лабунька — ректора УВУ). «Літературна Україна», 1998, 28 березня.
  • Чопик Д. Б. Наука, історія та релігія у творах Доктора М.Лабуньки, «Свобода», 2000, 9 червня.
  • Косих Т. Лицар родом з Тернопільщини. «Урядовий кур'єр», 1998, 23 червня.
  • Журавлина книга: Тернопіль. Українсько-західний діалог. Словник імен, ч. 2. Тернопіль, 2001.
  • 75 років від дня народження Лабуньки Мирослава Олексійовича (23.03.1927) — доктора історичних наук, публіциста, церковного і громадського діяча // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2002 рік : бібліогр. список / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич ; ред. Г. Моліцька ; відп. за випуск В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. — С. ?.
  • Боряк Г. Мирослав Лабунька. «Архіви України», 2003, № 4—6; Лабунька Мирослав. «УІЖ», 2004, № 2.
  • Маркусь В. Мирослав Лабунька: 21-ий ректор Українського Вільного Університету //Бережанська земля: Іст.-мемуар. зб. — Торонто; Нью-Йорк; Лондон; Сидней; Бережани; Козова, 1998. — Т.2. — С. 297—298.
  • Мирослав Лабунька //Пластовий шлях. — 1996. — Ч.2 (110). — С. 26.
  • Мирослав Лабунька //Жайвір: Літ.-мистец. іст.-краєзнав. альманах. Спец. випуск, 1993. — 27—29 серп.
  • «Ми всі — українці…» //Людина і світ. — 1992. — № 3. — С. 2—6. (інтерв'ю)

Посилання ред.