Кітті Ланге Х'єлланн

норвезька художниця-пейзажистка

Кітті Ланге Х'єлланн (норв. Kitty Lange Kielland; 8 жовтня 1843(18431008) — 1 жовтня 1914)[6] — норвезька художниця-пейзажистка, протофеміністка.

Кітті Ланге Х'єлланн
Народилася 8 жовтня 1843(1843-10-08)[4][5][…]
Ставанґер, Ругаланн, Норвегія
Померла 1 жовтня 1914(1914-10-01)[1][2][…] (70 років)
Християнія[d], Норвегія
Поховання Спаський цвинтар (Осло)
Країна  Норвегія
Діяльність художниця, мисткиня
Alma mater Академія Жуліана
Членство Норвезька асоціація прав жінокd
Жанр пейзаж
Батько Jens Zetlitz Kiellandd
Брати, сестри Александер Х'єлланн, Jacob Kiellandd і Tycho Kiellandd
Нагороди
King's Medal of Merit

Ранні роки та навчання ред.

Народилася в заможній родині в Ставангері. Мала молодшого брата Александера Х'єлланна[6], взаємодія з яким посприяла її розвитку як художниці. Пройшовши підготовку з малювання та живопису лише в 30 років, все ж отримала дозвіл навчатися як професійна художниця. У 1873 році поїхала до Карлсруе, де навчалася у Ганс Ґуде. Проте як жінка була змушена брати в нього приватні уроки, не в змозі приєднуватися до його класу пейзажного живопису. Перейнялася прихильністю Ґуде до реалізму, яку привнесла в свої пізніші роботи. За два роки навчання досягда швидкого прогресу.

Мюнхен ред.

Х'єлланн виїхала з Карлсруе до Мюнхена в 1875 році, де приєдналася до колонії норвезьких художників, що жили там.[6] У Мюнхені вона навчалася у натхненного французами реаліста Германа Байша та норвежця Ейліфа Петерсена, якого деякі вважають її найважливішим учителем. Х'єлланн жила у Мюнхені до 1878 року. Потім переїхала до Парижа, де продовжувала щодня малювати.

 
Літня ніч, 1886 рік

Єрен ред.

У 1876 році Х'єлланн відвідала Єрен на півдні Норвегії[6] за пропозицією Ґуде написати місцеві пейзажі.[7] В Єрені Х'єлланн підготувала дослідження, а повернувшись до Мюнхена, використала їх, щоб написати характерно рівний пейзаж, першою з художників зробивши це. Її картина Єрена реалістично зображує пейзаж, але з об'єднуючими атмосферними ефектами. Влітку Х'єлланн регулярно поверталася до Єрена, і монотонний пейзаж та торфовища в цій місцевості стали одними з її улюблених мотивів. За словами Х'єлланн, її так цікавить територія навколо Єрену через «велич ландшафту і багатство бідності».[8] Майстерність, з якою був виконаний пейзаж, відзначала Х'єллан як одну з найвидатніших учениць Гуде.

Париж ред.

У 1879 році Х'єлланн переїхала до Парижа, де ділила студію з норвежською художницею-піонеркою Гаррієт Баккер з 1880-88 р.[9] У Парижі вперше виставила свої картини. Недовго була вихованицею пейзажиста Леона Жермена Пелузи з сусіднього Серне-ла-Віль. Х'єлланн виїхала з Парижа в 1889-му, її портрет, написаний данською портретисткою Анною Анкер незадовго до від'їзду, знаходиться в Анчерс Гус.

Останні роки: права жінок ред.

Х'єлланн працювала над спрощенням свого мистецтва у 1890-х роках під впливом Єнса Фердинанда Віллумсена. Вона охоче брала участь у публічних дебатах щодо прав жінок. Х'єлланн виставляла свої роботи в Палаці образотворчих мистецтв на Всесвітній колумбійській виставці 1893 року в Чикаго, штат Іллінойс.[10]

Х'єлланн мало малювала до кінця життя. Кілька років вона страждала від деменції, померла в Крістіанії в 1914 році.

Ім'ям Кітті Х'єлланн названо вулицю в Берумі, передмісті на захід від Осло.

Вибрані твори ред.

Примітки ред.

  1. а б RKDartists
  2. а б в KulturNav — 2015.
  3. а б Norsk kunstnerleksikon(untranslated).
  4. https://rkd.nl/explore/artists/44279
  5. Kitty Lange Kielland
  6. а б в г Kitty (Lange) Kielland. The Concise Grove Dictionary of Art. Oxford University Press, Inc. 2003.
  7. Haverkamp, Frode. Hans Fredrik Gude: From National Romanticism to Realism in Landscape (норв.).
  8. а б In the Open Air. A Mirror Of Nature: Nordic Landscape Painting 1840-1910. Minneapolis Institute of Arts. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 23 березня 2008.
  9. Maria Helleberg Martha, Marie og Anna.
  10. Nichols, K. L. Women's Art at the World's Columbian Fair & Exposition, Chicago 1893. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.

Посилання ред.